Приїхав з окупованої Луганщини та став на захист Харкова: історія 20-річного нацгвардійця
Денису 20 років, він родом з Алчевська на Луганщині. Хлопець зміг абстрагуватися від потоку російської пропаганди та сформувати власну думку з приводу того, що відбувалося навколо.
Денис «Мобі Дік», нацгвардієць
Йшла війна, летіли снаряди – як від сепаратистів, так і з української сторони. Але я почав щось розуміти, коли помітив, що деякі дири в будинках з’являються з сепаратистської сторони чомусь. І коли вони пишуть, що це робить Україна, виходить смішно. Бо не може снаряд якось розвернутися і пролетіти назад.
У 18 років хлопцю вдалося переїхати до Харкова, де він вступив до Університету Каразіна на хімічний факультет.
Денис «Мобі Дік», нацгвардієць
Коли приїхав з т.о. територій, побачив, що немає тут того, про що мені весь час казали. Рідних в мене тут не було, а ті, з ким я спілкувався, дуже люблять Україну. Тут йде життя, а в моєму Алчевську воно 8 років гнило та вмирало. А коли я сюди приїхав – в мене горіли очі, я побачив, що в мене є майбутнє. І я це не хочу втрачати.
Рідну мову Денис не чув з 2014 року, але дуже жваво спілкується українською.
Денис «Мобі Дік», нацгвардієць
Якось завдяки «Спанч Бобу» та іншим мультикам, які я дивився в дитинстві, дуже добре запам’ятав та й ніколи не забував українську мову. І коли почалася війна, то при звільненні міст розмовляв з місцевими українською. Бо люди часто не розуміли, хто прийшов. Іноді заходили тихо, знімали пов’язки, щоб не привертати уваги, а з людьми треба було розмовляти на державній мові. «Доброго дня, Слава Україні!» і вони відразу плакали. Дуже теплі спогади, але відразу їм казали, щоб вони йшли ховалися, бо якщо ми сюди зайшли – кацапи зараз почнуть сюди набрасувати. І так воно і було – багато сіл, в які ми заходили, дуже мало кацапи там залишали цілих будинків.
В університеті Денис провчився півроку й 24 лютого 2022 прийшов у військкомат добровольцем, потрапив до 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії, а наступного дня відправився захищати Харків.
Денис «Мобі Дік», нацгвардієць
Саме оборона Харкова була не складною. Ми стояли на окружній і мали не пропустити ворога з Дергачів на Сортировку, але ворог поїхав лівіше, але гасили по нас з мінометів, не більше. Як би хлопці зараз сказали, все пройшло «як на курорті» військовому.
Далі було село Пришиб під Балаклією – стояла задача просуватися в напрямку Вербівки. 6 вересня на Харківщині Сили оборони перейшли у масштабний контрнаступ.
Денис «Мобі Дік», нацгвардієць
Деякі руські не встигли втекти, їх брали у полон. Але були ті, хто піднімав зброю, і там вони і залишалися лежати з тією зброєю. Брали також участь у звільненні Балаклії. Звідти нас направили в Ізюм. Ми зайшли, коли наші хлопці вже були в місті та вели там бої. Ми отримали завдання пройти навколо по лісах та подивитися, чи не ховається там хто. Знайшли одну групу, вона була частково знищена, частково взята в полон. Це були рос. розвідники, в них була гарна зброя. Хлопці взяли три трофейні АС «Вала», потім хвасталися.
На відео – допит взятого в полон у селі Підлиман росіянина, який після триденних навчань відправився, як він вважав, в так звану «лнр».
– Учения? Сколько шли учения?
– Три дня.
– Вы думаете, что вы сейчас в Луганской области?
– Сказали лнр и все.
– А ты видел тут лнр-овцев?
– Я никого еще не видел даже.
У Серебрянському лісі під Кремінною Денис дістав поранення та частково втратив зір, тепер продовжує службу в медпункті військової частини, займається адміністративною роботою.
Ольга «Шпілька», начальник медичної служби військової частини 3005
Він працює з документами, обробляє списки, статистику хворих. Це важлива робота, бо від цього залежить лікувальний процес і виплати військовослужбовцям.
Після поранення Денису збиралися надати статус «обмежено придатного», але хлопець відмовився й збирається надалі працювати у військовій частині, якомога ближче до побратимів.
372 
