Остання частина трилогії Олексія Коломійцева. Головний персонаж-дітовбивця Ірод, тиранічний цар Іудеї, який понад усе на світі прагнув влади та безкомпромісного володіння усім – людьми, землями, долями… Врешті-решт, він убиває навіть тих, кого любить, і божеволіє від самотності.

Дія відбувається у Єрусалимі дві тисячі років тому.

На одній із прогулянок містом могутній цар Ірод зустрічає тендітну та щиру дівчину Маріамну, в яку закохується з першого погляду. Це кохання – шалений шторм, що руйнує все на своєму шляху. Особливо – людські долі.

Маріамна, піддавшись хвилинній пристрасті, відповіла Іроду взаємністю. Та з часом вона впевнилася у тому, що з жалю високе почуття не взмозі народитися. Доброта Маріамни не змогла подолати жорстокості Ірода, хоч тільки думка дівчини була важливою для царя.

Платонічна любов Маріамни до юнака Луки, який був поводирем сліпого провидця Агасфера, закінчилася раптово і трагічно: ревнивий Ірод наказав своєму кату Зосимі убити Луку. Зосима, як вірний пес, виконував усі забаганки та накази царя. Хитрий та жорстокий, він завжди передбачав всі потаємні бажання свого володаря. Але не цього разу. Вбивство Зосимою Маріамни, за двозначним наказом Ірода, стало його фатальною помилкою.  Надмірна пильність найвірнішого слуги і смерть Маріамни довели Ірода до божевілля. В пориві нестримного відчаю Ірод б’ється в істеричному бажанні повернути Маріамну.  Він вбиває зрадливого Зосиму та закінчує життя самогубством.