Майже сотня пенсіонерів сяде за парту з початком навчального року
Музей програмного забезпечення і комп'ютерів Software and Computer Museum у Харкові анонсував розширення своїх безкоштовних курсів — з 8 вересня почнуть навчання 10 груп, а всього біля 100 слухачів у віці “40+”. Згодом з’являться курси для школярів, абітурієнтів і студентів з програмування та робототехніки. Навчання проходитиме у новому приміщенні музею у будівлі гуртожитку “Гігант” (вул. Пушкінська, 79/1), наданої партнером проекту — НТУ “ХПІ”. Відкриття відбулося 29 серпня.
Засновник музейно-освітнього комплексу Software and Computer Museum Антон Трубніков наголошує: в них подвійна місія — просвітницька та освітянська. А сам музей стає магнітом для людей, яким цікаво чи навіть потрібно знати, що таке комп'ютери, програмне забезпечення, як це працює і чому це важливо. Вони спілкуються у музеї з екскурсоводами, дізнаються про безкоштовні курси, знайомляться з викладачами та йдуть вчитися. Якщо музей відвідали вже 19 833 людини, то випускниками курсів стали 717.
Серед них — помітна кількість медичних працівників. Так, одна з випускниць, медична сестра Харківської обласної дитячої клінічної лікарні Алевтина Нікітіна каже, що прийшла навчатися з двох причин: цікаво й потрібно для роботи — медична реформа передбачає перехід на електронну систему охорони здоров’я. “Зараз я можу створювати таблиці, діаграми, правильні структури документів. Виходить красиво і наочно. Використала це у самозвіті, — розповідає медпрацівниця. — А ще збираю на гуглдиску матеріали для роботи: інформацію по фізіотерапії, захворюванням, маніпуляціям. В голові це важко тримати, а так з телефону до всього є доступ”.
“Кожні два-три роки у IT-галузі все дуже змінюється. І це проблема для ВНЗ — те, чому студентів починають навчати на 1 курсі, на 5 курсі може бути не актуальним. Тому в нас принцип — освітня програма має бути більш швидкою та гнучкою, ніж зміни у галузі, — розповідає Антон Трубніков. — Наші базові курси тривають 3 місяці, а більше поглиблені - по 5 місяців. Це може здивувати когось, але наші випускники віком 40 й більше років одразу готові до працевлаштування копірайтерами, лінкбілдерами (спеціаліст із зовнішньої оптимізації сайту) тощо. В Україні та за кордоном багато компаній готові платити гроші за цю роботу”.
{IMG-3 left}Свій кар’єрний шлях перезапустила одна з перших випускниць курсів Зоя Жаровна. Пенсіонерка переїхала до Харкова з Луганську з початком війни. Раніше працювала економістом, директором салону італійських меблів. Але зізнається, що не могла знайти собі місця у новому для неї Харкові. Дочка вмовила спробувати піти на комп’ютерні курси.
“Я з 1995 року працювала на комп'ютерах, але не підозрювала, наскільки все змінилося. Я закінчила курси й вирішила, що досить сиднем сидіти. Мені Антон Трубніков порадив: “Хочете заробити — пишіть пости для магазинів в Фейсбуці”. Так я почала кар'єру копірайтера в 60 років, — пригадує випускниця. — Потім покликали працювати в благодійний фонд — там знадобилися вміння робити презентації”.
Згодом пенсіонерку запросили працювати адміністратором на курсах. За її словами, зараз, завдяки лише поширенню інформації з вуст в уста, на курси сформувалася черга у 130 людей. Їх, за словами випускниці, чекають не тільки нові знання, але й можливість ресоціалізації.
“Коли літня людина приходить до лікаря і скаржиться, той відповідає: “А що ви хочете в такі роки?”. Так ось, тут по-іншому”, — каже відмінниця курсів, 90-річна Галина Слинько. Колись інженерка атомних станцій, зараз пенсіонерка, вона шукала можливість відчути, що їй є, чим зайнятися, крім сидіння на лавці. “Курси були різноманітні, деякі дозволяли дистанційно заробляти, — розповідає Галина Слинько. — А ще, наприклад, ми не знали, що схеми вишивок можна створювати на комп'ютері. Тепер вміємо це робити”.
Й навіть бажання користуватися перевагами цифрової ери може бути мотивом для навчання. “Багатьом діти і внуки дарують смартфони та планшети, тому тут організували спеціальні курси для роботи з новими пристроями. Ми вміємо спілкуватися у месенджерах, дізнаватися новини на відеосервісах, за допомогою музичних ботів скачувати пісні. А потім на пляжі де-небудь, де немає інтернету, можемо їх слухати. Зручно ж!”, — каже 90-літня Галина.
“Сьогодні весь світ переходит на “цифру”, є цифрова економіка, цифрове управління, цифровий уряд. Ніхто вже не може уявити життя без інформаційних технологій, — каже Євген Сокол, ректор НТУ “ХПІ”, який став партнером музею. — У 1981 році я один з перших у СРСР почав викладати курс мікропроцесорної техніки. Я знаю історію, класику, але я вже не встигаю за змінами, мені важкувато. Тому я дуже вдячний засновникам цього проекту за те, що вони не лише розповідають, як IT-галузь розвивалася у минулому, але й допомагають нам рухатись разом з нею в майбутнє”.
Музей почне роботу 30 серпня за адресою вул. Пушкінська, 79/1. Для всіх бажаючих двері музею будуть відкриті щодня, крім понеділка, з 10:00 до 20:00. Вхід завжди безкоштовний. Серед експонатів: Twentieth Anniversary Macintosh (ювілейний “Макінтош”, зроблений дуже обмеженим тиражем в 1997 році до 20-річчя компанії Apple), станція розробки PlayStation 2 Tool (єдина в Україні, зроблена у 2002 році, поставлялася розробникам ігор для ігрової консолі PlayStation 2), графічна станція Silicon Graphics Indigo 2.0 (1992 року створення, на якій робили спецефекти для “Парку Юрського періоду” та перших мультфільмів Pixar). Загалом, в експозиції 100 об’єктів, в колекції — більше 600. У музеї також працює інтерактивна зона з ігровими консолями та планується проведення тематичних виставок.
161 
