Опікуються військовими та не забувають про цивільних: харківські волонтери працюють 24/7

Нагодують, одягнуть та знайдуть слова підтримки – українські захисники вважають допомогу цивільних вкрай важливою. Кажуть, дуже гостро це відчувалося в перші дні війни.

позивний «Сапсан», добровольчий батальйон «Балу»

Це основна складова. Я пам’ятаю, коли ми 24 лютого поїхали на позиції на край Харкова. Стояли прямо за танками 92-ї бригади. Були лєтні берці, одні штани, холод був жуткий. А зранку люди принесли термоса з чаями, бутерброди. Нам дуже це важливо було, у нас нічого не було окрім зброї. А через півтори години отака купа чаю, сигарет надавали.

позивний «Футболіст», добровольчий батальйон «Балу»

Скажу чесно, 70% нашого успіху залежить від волонтерів. Якби не вони – у нас би були великі проблеми в харчуванням та одягом. А щодо настрою – це нам дуже сильно допомагає. Якби нас не підтримували – навіщо взагалі було б воювати тоді.

Харківські волонтери отримують допомогу з усіх куточків країни та світу – продукти, засоби гігієни, ліки. Діти передають військовим свої малюнки та символічні обереги – наприклад, такі ось ляльки-мотанки.

Завжди малюють малюночки, роблять обереги з початку війни. Хлопці це дуже цінують, для них це важливо. Вони так і кажуть – заради цих дітей, кожного малюнка, ми стоїмо і не зрадимо свою країну.

Анжела Денисенко, викладач одного з харківських вишів, займається волонтерством з 2014, коли сформувався «Музичний батальйон» – творче патріотичне об’єднання, яке підтримувало бійців у прифронтових містах.

Проте не всі концерти для військових були безпечними. Волонтерка згадує візит до айдарівців в Щастя, коли вже після приїзду музикантів розпочався обстріл та загинули двоє бійців.

Анжела Денисенко, волонтерка

Ми запалювали свічки, згадували хлопців, які загинули. Мами ще не знали, що нема вже їх синів, а ми їх вже згадуємо, як героїв-янголів. Але під час концерту ми стверджували, що нас не зламати. Ми співаємо, а воно гупає, дрижить скло в приміщенні. І чим голосніше гупає – тим голосніше ми співаємо. І на завершення ми співали гімн України. Ми завершили гімн – і завершився обстріл. І ми сказали – нехай це буде знакове для України, що ми переможемо будь-якого ворога на землі.

Колекція шевронів на стіні нагадує про минулі концертні тури.

Анжела Денисенко, волонтерка

Оце все у кого ми співали, танцювали, кого обіймали. Деякі шеврони у наших вокалістів – Нелі Каблучки, Івана Ганзери, гурт Тріода, Олександр Кварта. Бійці хотіли подарувати частку свого тепла і вони на згадку про свою бригаду, свій батальйон дарували нам шеврони. Це як нагорода від справжніх героїв 21 століття.

Після 24 лютого музичний батальйон працює вже в іншому форматі – волонтери займаються гуманітарною допомогою військовим та цивільним. В одному приміщенні формують харчові набори, в іншому – готують обіди. Долучилися й колеги Анжели по вишу.

Ірина, викладач

Сьогодні ми приготували нашим захисникам котлети. Ми їх завжди готуємо, це ми вже тушимо. Кажуть хлопці, що подобається. Готуємо зазвичай штук 60-70, як виходить. Вчора ми перекрутили, сьогодні вже перемішала, все зробила, пожарила.

Наталя Варич, викладач

Різнобарв’ям не забезпечуємо. У нас олів’є або окрошка, котлети, тефтелі. Був період картоплю варили, борщ, куліш. Враховували погоду і побажання захисників.

Підвал навчального закладу перетворився на бомбосховище. Спочатку людей було багато, зараз залишилося близько 10 спальних місць – іноді хтось повертається.

Анжела Денисенко, волонтерка

Студентська аудиторія стала рятувати харків’ян. 100 людей ночували, ховалися від обстрілів. Приймали всіх. Тут є мешканці, які живуть, дідулі, бабулі, дітки – всі були тут, ховалися від війни.

Викладач не полишила своїх студентів – проводила лекції онлайн, зараз розпочалася літня практика.

Анжела Денисенко, волонтерка

В зумі або в міті ми зустрічаємося, навчальний процес відбувається, це найголовне. Г. С. Сковорода говорив: «Ми сотворим світ получший, созиждем день веселейший». І ми це робимо, працюємо над цим.

Постійний мешканець бомбосховища та головний помічник волонтерів – кішка з найнебезпечнішого району Харкова.

Вона на Північній Салтівці жила, вихованка нашої волонтерки. Тиждень перебувала під обстрілами і зараз ми її забрали. Допомагає і надихає не здаватися.

Один з обов’язкових візитів – до харків’ян з Салтівки, які не виїжджали з міста.

Ольга Анатоліївна

А куда и зачем? У нас такие доходы у пенсионеров, что нам нет смысла ехать. По чужим подворьям шастать, в подворотнях ночевать? А зачем?

Будинок постраждав від обстрілів: деякі квартири знищені, сусідні сильно пошкоджені.

Галина

Были сильные удары, прямо на 8 этаж. Я на 7 и с 8 этажа попал снаряд очень мощный, разрушил комнату, балкон, все это упало. Вынесло мне балкон, окна, двери, разрушилась комната. Ну ниче такого нет, голуби гуляют по комнате – я их гоняю. Долго там не нахожусь. Везде трещины пошли, это говорит о том, что все идет к разрушению.

Зинаїда Анатоліївна

Дворик мы сюда вышли в начале вены, потому что исчез свет, не на чем было готовить. И наши мужчины начали экспериментировать, строили. Дрова – деревьев очень много поваленных.

Є тут і письмовий стіл, де роздають продукти, що привозять волонтери, поряд їдальня і майже справжній рукомийник.

Волонтери складають перелік замовлень на наступний раз: в першу чергу просять мило, вологі серветки, пральний порошок.

Можно шампунь, зубную пасту, туалетную бумагу…

Прощаються завжди з обіймами та запевняють один одного, що все буде добре.