Звільнена Балаклія: як люди зустрічали ЗСУ та що залишили після себе окупанти

Перші відео зі звільненої Балаклії – місцеві мешканці зустрічають українських захисників. Півроку в окупації – люди ще довго будуть оговтуватися від цього випробування. Згадують: перед звільненням міста вже відчували, що ЗСУ на підході, бо обстріли майже не припинялися.

Страшно, если честно. В погребе двое суток сидели, а потом уже как услыхали, что затихло все, услыхали, что машины, наши хлопчики. Ладно. До сих пор ездят, радость, конечно.

Олександра

На улице накрыли стол, а я поднимаю голову, а они идут, синие повязки. Я кричу: «Наши!» Все вышли на улицу, они остановились около нас, посидели, рассказывали, мы у них спрашивали. Хорошее настроение, спасибо, что они к нам вернулись, помогают, очень хорошо.

Аліна Олексіївна

Нам не дозволяли ходити скрізь, сиділи ми по домах. Тут школу бомбили, магазини. Стьокла були, а потом все в останній день перебили вони, перегатили.

За даними Міноборони, з 6 вересня на Харківщині було звільнено 3800 кв. кілометрів території, це 388 деокупованих населених пунктів та 150 тисяч врятованих українців. Деокупація триває.

Ганна Маляр, заступник міністра оборони України

Балаклія, де ми зараз знаходимось, звільнялася спеціально створеним угрупуванням. У звільненні Балаклії брали участь підрозділи ССО, головне управління розвідки і сухопутні війська. Зараз операція триває до повного звільнення Харківської області. Поводилися їхні війська так само, як під час звільнення Київщини. Коли вони усвідомили, що зазнали поразки, то заявили, що змінюють план операції. Так само, як і під Київом, тікаючи, залишали тут геть все, від транспорту і зброї до спідньої білизни.

Відходячи, окупанти мінували все, що бачили, підривали мости та будинки. Саме так було знищено школу у Вербівці, в якій розташовувалися рашисти.

Алла Нікулина, директор Вербівської школи

Тобто вони, виявляється, вже відступали і зробили таке руйнування. Мстили чи що. Вцілілою є трішки частина по тій стороні і два бачила мультипроектора.

Багато розкрали, каже директор – дійшли до того, що зривали лінолеум у класах.

Олег Синєгубов, голова ХОВА

Зараз, коли ми працюємо над відновленням критичної інфраструктури, електромереж, ми стикаємось з тим, що навіть опори ворог замінував спеціально.

Ця територія знаходилася під окупацією майже 6 місяців. Тут немає світла, інтернету, мобільного зв’язку, водопосточання. Тобто вся критична інфраструктура знаходиться в аварійному стані та не функціонує. При тому, що тут проживає близько 8 тисяч людей. Враховуючи, що очільнику міста пред’явлена підозра у держзраді, на цій території буде функціонувати військова адміністрація і налагодимо функціонування органів державної влади на цих територіях. Ми налагоджуємо всі комунікації з людьми: це і відновлення пенсій, і функціонуванні банківської системи, відновлення надання медичниз послуг нашим людям.

Мешканці зібралися, щоб отримати продукти, які вже почали доставляти на деокуповані території. Кажуть, доводилося брати продукти, які інколи роздавали рашисти.

Лариса

Крупы и тушенка. Денег у нас не было, первые два месяца нам никто ничего не давал, мы выживали. Мы по 5 часов стояли в очереди за хлебом. Занимали в 6 утра, чтоб купить буханку хлеба. Потому что у нас не было воды и света и хлеб тогда не пекли и мы натерпелись за это время. Вы что, это было такое счастье, когда наши зашли. Я живу нпа 7 этаже и когда я увидела, что наши военные заезжают, радости не было предела. Я очень сильно ждала и хотела этого.

Рашисти не зраджували своїм дикунським традиціям – грабувати, знущатися, вбивати цивільних. Так, вони впритул розстріляли автівку з двома мирними мешканцями. Один з загиблих – син Валентини.

Валентина

Это был вечер, когда он вышел, это был последний день бегстав этих рашистов из Балаклеи. Они тут метались, ездила техника, облепленная солдатами, как мухами. Они бежали. И мой сын с другом попали под обстрел. Они вышли человек 15-20 с автоматами со двора дома и в упор расстреляли эту машину. И я когда подошла и увидела это – я кричала на всю Балаклею, проклинала Путина и войну, но сына мне никто не вернет.

В будівлі місцевої поліції окупанти облаштували катівню – вмикали струм та намагалися вибити з людей якусь інформацію. Шукали тих, в кого родичі служать в українській армії або були в АТО. У Артема під час обшуків квартири знайшли фото брата у військовій формі. В рашистській тюрмі чоловік провів півтора місяці.

Артем

Глаза завязали, повезли и возили по всему городу, чтоб не знал, где это находится. Уже когда в камеру завели, пацаны сказали, где мы находимся. Потом через 45 дней на допрос вызвали, электричество подключили. Но, самое интересное, не спрашивали ни за брата, ничего. Спросили, где служил. Я сказал – в Киеве и все. Некоторих били, отбивали так, чтоб органы не повредить и держали неделю, две, чтоб синяки сошли, потом только випускали людей.

Тортури струмом жертви рашистів описують як найлегші, розповідають в поліції.

Сергій Болвінов, нач. слідчого управління ГУНП в Харківській обл.

Як нам повідомив свідок, який знаходився поверхом нижче, в тій кімнаті, це працівник МНС, його тричі приводили на цей стілець, в мішку на голові, приєднували шнури та проводи до пальців рук і запускали напругу, використовуючи телеграф або телефон старий.

Робота правоохоронців по збору та документуванню доказів воєнних злочинів окупантів на звільненій території Харківщини триває.