Україні заради безпеки звільняти й Херсон, й Запоріжжя, й Донбас, й Крим, – ISW
Наразі українські сили ведуть контрнаступ у Херсонській області станом на 16 жовтня. Ми оновимо наші карти після того, як інформація про нові лінії фронту однозначно потрапить у відкрите середовище, йдеться в черговому огляді «ISW».
Україна має повернути певні райони, які зараз перебувають під російською окупацією, щоб забезпечити свою довгострокову безпеку та економічну життєздатність. Здатність України захистити себе від майбутнього нападу росії потребує звільнення більшої частини Херсонської та Запорізької областей. Економічне здоров’я України вимагає звільнення решти Запорізької області та більшої частини Донецької та Луганської областей, включаючи принаймні частину території, захопленої росією у 2014 році. Безпека України буде суттєво посилена визволенням Криму, що також принесе користь здатності НАТО захистити її південно-східний фланг.
Україна має повне право боротися за звільнення всієї території, незаконно захопленої росією, особливо у світлі звірств і етнічних чисток які росія продовжує чинити на окупованих нею територіях. Наполеглива вимога Києва відновити контроль над територією України до міжнародно визнаних кордонів не є абсолютистською чи екстремістською вимогою — це нормальна позиція держави, яка захищається від неспровокованого нападу в рамках загарбницької війни. Це також стандартна позиція міжнародного співтовариства відповідно до міжнародного права, як і має бути. Ніщо в подальшому обговоренні не повинно бути витлумачено як підтримка будь-яких спроб спонукати Україну (не кажучи вже про примус) відмовитися або від своїх вимог, або від своїх зусиль зі звільнення всієї своєї землі та народу.
Однак Україні також потрібне звільнення згаданих вище районів з суто військово-стратегічних та економічних причин. ISW продовжує вважати, що наміри путіна щодо України навряд чи зміняться незалежно від того, чи станеться припинення вогню чи інше врегулювання. Кремль скористається будь-яким призупиненням бойових дій, щоб закріпити свої досягнення та заморозити лінію фронту у найкращій конфігурації, яку путін може отримати, щоб підготуватися до майбутнього примусу та агресії проти України. Ті, хто прагне міцного світу в Україні, повинні чинити опір спокусі заморозити лінії бойових дій у межах міжнародних кордонів України таким чином, щоб створити умови для відновлення конфлікту на умовах росії. Мета цього короткого есе — розглянути, чому певні частини української території, що все ще перебувають під російською окупацією, такі важливі для довгострокової життєздатності незалежної України, яка не буде під фінансовою опікою міжнародного співтовариства і може ефективно захищатися від російського вторгнення, яке може відновитися.
Річка Дніпро є грізною перешкодою на всій своїй течії в Україні. Будь-яким військовим силам буде важко перетнути його перед підготовленими захисниками. Таким чином, нинішнє російське розташування на західному березі Дніпра на Херсонщині є життєво важливою ділянкою місцевості. Якщо припинення вогню або будь-яка угода призупинить бойові дії з росіянами, які все ще володіють цим плацдармом, перспективи поновлення російського наступу на півдні України значно покращаться. З іншого боку, якщо Україна відновить контроль над усім західним берегом річки, росіяни швидше за все вважатимуть наземні атаки на південний захід України надзвичайно важкими. Таким чином, довготривала обороноздатність Миколаєва, Одеси та всього українського узбережжя Чорного моря значною мірою залежить від звільнення західної частини Херсонської області.
Однак частина Херсонської області на східному березі Дніпра також мають важливе стратегічне значення. Область тягнеться по лінії річки до її гирла, а потім вдається до Чорного моря, наближаючись приблизно на 65 кілометрів до Одеси. Кінець Кінбурнської коси, найбільш північно-західна точка цієї частини Херсонської області, знаходиться менш ніж за 4 км від міста Очаків на західному березі Дніпра. Російські військові позиції в цих районах дозволяють російським силам вести атаки безпілотниками, артилерійський та ракетний вогонь по більшій частині українського чорноморського узбережжя, використовуючи системи ближньої дії без необхідності звертатися до коштовних засобів далекої дії, які завжди будуть у дефіциті. Ці короткі відстані також роблять перспективу десантних операцій набагато ймовірнішою та їх легше підтримуватиме вогнем, ніж якби росіянам доводилося проводити їх з баз у Криму. Контроль України над усім своїм західним узбережжям Чорного моря залишатиметься незначним доти, доки росія утримуватиме територію на південному заході Херсонської області.
Відстеження лінії оборони, вимагає звернення до приблизно 25-кілометрової максимальної ефективної дальності 152-мм артилерійської системи. Усі сучасні армії мають наземні системи з набагато більшою дальністю дії. Але 152-мм гармати відносно прості та недорогі у масовому виробництві, як і снаряди, якими вони стріляють. Від них практично неможливо захиститися при масштабному використанні. Існують системи, які можуть збивати окремі артилерійські снаряди (а також ракети та безпілотники), але не можуть збивати їх тисячі за один раз. Росіяни показали, наскільки ефективними можуть бути масовані обстріли з такої зброї, коли вони захопили Сєвєродонецьк та Лисичанськ, де вони обстрілювали українські війська артилерією та дозволили відносно слабким російським сухопутним військам просунутися вперед. Планувальники повинні виходити з того, що українські позиції в межах 25 км від російських позицій можуть зазнати масованого артилерійського обстрілу від початку відновлення бойових дій.
Здорова військова доктрина також вчить, що не можна намагатися захищати позицію, стоячи на ній — надійна оборона має бути встановлена далеко попереду точок чи рубежів, які потрібно утримувати. Річка Дніпро має бути не першою лінією оборони України, а її останньою лінією. Переправи через річки, що оспорюються, дуже складні, але їх можна полегшити, якщо атакуючий може зробити все приготування прямо на березі річки, включаючи створення захищених артилерійських позицій, попереднє розміщення мостового обладнання, накопичення необхідних припасів і, як правило, створення всієї інфраструктури, необхідної для переправи через широку ріку при подоланні оборони. Річка найбільш надійна як захист, якщо росіяни повинні спочатку підійти до неї, а потім підготуватися до її перетину, доки українські захисники зривають їхні зусилля.
Тому Україна повинна мати можливість зайняти та утримувати позиції на східному березі річки. Однак ці позиції не можуть розташовуватись на вузькій смузі вздовж річки. Вони мають бути досить далеко від річки, щоб узгоджена російська атака не могла легко відкинути їх до самої річки потенційно катастрофічна позиція для захисника. Вони також мають бути досить далеко на сході, щоб тримати західний берег поза досяжністю російської артилерії (близько 25 кілометрів), щоб росіяни не могли обстріляти українських захисників на цьому березі від початку нового вторгнення. Лінія дотику в 2014 році на північ від Криму була близька до межі того, наскільки далеко можна дозволити російським силам утримувати позиції на півдні, не наражаючи на ризик українську оборону Дніпра і те, що знаходиться за нею. Відстань від північно-західної частини цих рубежів до річки на максимальному зближенні становить близько 70 кілометрів, що достатньо для того, щоб Україна могла організувати фронтову оборону на лінії зіткнення, а потім і головну лінію оборони поза досяжністю ствольної артилерії (152-мм); відстань, що дозволяє українським захисникам за необхідності відступити, утримуючи при цьому росіян на позиціях, з яких їхня артилерія не може дістати до річки і не бути притисненими просто до річки.
Розгляд ключових територій у східній частині Херсонської та західій частини Запорізької областей має враховувати питання безпеки та економіки через розташування Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС) в Енергодарі. Станція забезпечувала значну частку електроенергії України перед вторгненням 2022 року, та її втрата вимагатиме значних інвестицій для заміни генеруючих потужностей та, можливо, перепроектування елементів української електромережі. Таким чином, звільнення Енергодару для того, щоб електростанція знову почала працювати, має вирішальне значення для зменшення витрат часу та грошей на відновлення економіки України, що, у свою чергу, має вирішальне значення для того, щоб Україна не стала залежною від дорогої опіки міжнародної спільноти.
Безвідповідальність, яку демонструє росія стосовно ядерних об’єктів в Україні також робить відновлення українського контролю над ЗАЕС важливим з точки зору безпеки. Російські війська пошкодили непрацюючі об’єкти в Чорнобилі, піднявши при цьому радіоактивний пил та отримавши радіоактивне опромінювання. Російські операції під фальшивим прапором та використання території ЗАЕС як бази для звичайних військових операцій демонструють таке ж безцеремонне ставлення до небезпек війни на великій атомній електростанції. Дозвіл Москві зберегти контроль над ЗАЕС наражає Україну та всі причорноморські держави на постійний ризик наслідків готовності росії грати з ядерним вогнем. Тому від Енергодару росіян також треба тримати поза досяжністю артилерійського вогню. Застосувавши підхід до розрахунку необхідних позицій, аналогічний використаному вище, ми отримаємо лінію, необхідну для того, щоб українські сили могли надійно захистити ЗАЕС приблизно за 50 км на південь від Енергодару. Ця лінія має пройти приблизно за 40 кілометрів на північний захід від Мелітополя, наступного важливого географічного об’єкта, який необхідно розглянути.
Мелітополь є важливим вузлом доріг, що йдуть від Дніпра біля Новокаховської греблі до узбережжя Азовського моря і, зрештою, до Маріуполя, з одного боку; та які йдуть із Криму на північ до Запоріжжя, з іншого. Якщо росіяни збережуть контроль над Мелітополем та дорогами, що йдуть на південь і схід від нього, вони можуть і, швидше за все, перетворять його на велику воєнізовану базу, звідки можна буде здійснювати механізовані атаки здебільшого плоского степу на північ і захід від нього. Така база, яка могла б стати схожою на Бєлгород у росії, за кількістю розміщених військових об’єктів та можливостей, становитиме постійну загрозу для ЗАЕС, українських позицій на східному березі Дніпра та великих міст – Запоріжжя та Дніпропетровська. З іншого боку, якщо Україна відновить контроль над Мелітополем, росіяни будуть обмежені Кримом та вузькими та вразливими автомобільними та залізничними коліями через Перекопський перешийок, що відокремлює Крим від материка. Захиститися від такого нападу набагато простіше, ніж захиститися від нападу, який міг би використовувати Мелітополь як добре оснащену та повністю підготовлену передову базу.
Далі на схід розгляд більше стосується економіки. Донбас — територія Донецької та Луганської областей, розділених лінією контролю з 2014 року, протягом століть був єдиною інтегрованою економічною системою. Розроблялися його родовища корисних копалин і вантажі відправлялися залізницею до Маріупольського порту, з одного боку, і до українських підприємств на заході, з іншого. Захоплення росією у 2014 році значної частини Донецької області порушило цю економічну діяльність на шкоду Україні. Втрата назавжди всього Донбасу завдасть дуже серйозних економічних збитків Україні. Відновлення життєздатної української економіки, яка не потребує великих обсягів довгострокової міжнародної фінансової допомоги, потребує повернення економічного району Донбасу під контроль Києва.
Військові вимоги для цього відновлення промисловості включають визволення Україною Маріуполя, а також автомобільних та залізничних мереж на півночі, через Волноваху у бік Донецька та на захід у бік Мелітополя та Запоріжжя. Для встановлення надійного українського контролю над Маріуполем необхідно звільнити хоча б частину земель, захоплених росіянами у 2014 році. Лінія контролю, що утворилася внаслідок цього вторгнення, проходила надто близько до міста, щоб дозволити його захисникам уникнути оточення перед обличчям рішучими атаками. Ті самі розрахунки, які використовувалися вище щодо 152-мм артилерійських снарядів, свідчать, що Україна фактично має повернути собі всю свою землю до міжнародно визнаного кордону.
Аналогічні економічні аргументи є справедливими для історичних промислових міст Донецька, Сєвєродонецька та Луганська. В решті районів окупованого північного сходу України баланс турбот зміщується насамперед в аграрний сектор. Зерно відіграє настільки важливу роль в економіці України, що можна було б прямо підрахувати вартість кожного втраченого гектара та врахувати вимоги для компенсації цих втрат у довгостроковій перспективі як частину ціни передачі будь-якої із цих земель росії.
Однак на північному сході України є кілька стратегічно важливих територій. Міста Сватове, Старобільськ і Біловодськ розташовані на великих транспортних розв’язках, контроль над якими частково визначає, які бази в самій росії можуть використовувати для прямої підтримки майбутніх нападів на Україну. росія має великі механізовані бази у Валуйках та Богучарах на північному заході та північному сході Луганської області. Російські сили перетікають зі своїх баз навколо Білгорода через Валуйки до північної частини Луганської області дорогою, що веде до Старобільська, а звідти на захід через Сватове до Харківської області. Залізниця, що проходить на північ від Луганська через Старобільськ до кордону з росією, має особливе значення, оскільки російські війська значною мірою залежать від залізниці для перевезення обладнання та запасів. Проте база у Богучарі також може перекидати сили в Україну дорогою, що проходить через Біловодськ. Якщо дозволити росії зберегти контроль над цими ключовими вузлами, а також автомобільними та залізничними мережами, на яких вони розташовані, це дасть Москві значну перевагу у підготовці до нового вторгнення з північного сходу.
Кримський півострів нарешті стратегічно важливий як для НАТО, так і для України. Російське володіння півостровом дозволяє росії розміщувати протиповітряні та протикорабельні ракети на 325 кілометрів на захід, ніж вона могла б використовувати лише територію, яку вона юридично контролює. Це дозволяє росії розміщувати авіацію в Севастополі приблизно на 300 кілометрів далі на захід, ніж на авіабазах на території російської федерації. Ці відмінності мають велике значення для масштабів повітряної та ракетної загрози, яку росія може представляти для південно-східного флангу НАТО, а також для здатності росії підготувати та підтримати майбутні вторгнення в Україну. З усіх українських земель НАТО має бажати повернути Крим Україні заради власних інтересів.
Принципові юридичні, моральні та етичні міркування вимагають підтримки зусиль України щодо повернення втрачених земель та людей, та їх не можна ігнорувати. Мета цього есе полягала в тому, щоб показати, що суто військові реалії та стратегічні міркування призводять до одного й того самого висновку. Якщо Україна хоче вийти з цієї війни, здатної захистити себе від майбутнього нападу росії та з життєздатною економікою, яка не залежить від довгострокової міжнародної фінансової підтримки, вона має звільнити майже всю свою територію.
Ключові висновки:
Декілька російських джерел повідомили про відновлення українських атак на херсонському напрямку, а українські джерела повідомили про більшу, ніж у середньому, кількість щоденних обстрілів та ракетних ударів, але українські сили зберігають мовчання про будь-які операції.16 жовтня українські військові заявили, що російські сили хибно стверджують, що за останні кілька днів захопили кілька міст неподалік Бахмута і що українські сили утримують свої позиції, відбиваючи атаки росіян. Російські сили, ймовірно, фальсифікують заяви про наступ в районі Бахмута, щоб зобразити свої успіхи як мінімум в одному секторі на тлі втрат на північному сході і півдні України.Головне управління розвідки України оголосило нагороду у розмірі 100 000 доларів за затримання відомого російського воєнблогера та колишнього командира ДНР Ігоря Гіркіна і підтвердило його присутність в Україні, заявивши, що «відомо, що один із найвідоміших російських терористів вирішив відновити свою участь у війні нашої держави».Російські та білоруські джерела продовжували повідомляти про те, що російські військові та техніка в’їжджали до Білорусі.Українські джерела повідомили, що російська окупаційна влада у Херсоні посилює фільтраційні заходи проти українських партизанів та активізує зусилля щодо евакуації ключових матеріалів та персоналу з Херсона до Криму.16 жовтня невідомі напали з пляшкою «коктейлю Молотова» на військовий комісаріат у Підмосков’ї.Повідомляється, що місцева російська влада в Краснодарському краї має намір мобілізувати ще 1000 осіб до грудня 2022 року і обговорювала пропозиції щодо перенаправлення фінансування з розважальних заходів на мобілізацію, що, мабуть, суперечить заяві путіна про те, що мобілізація завершиться до кінця жовтня 20 року.Погане медичне обслуговування як у передових, так і в тилових російських підрозділах посилює і так серйозні проблеми з моральним духом.
361 
