Люди боялися ходити вулицями: Балаклія звикає до життя без «руського миру»

Вони не бачилися 7 місяців: Ірина повернулася в рідну Балаклію та не може наговоритися із рідними. В її будинку розташовувалися окупанти, але житло вціліло.

Ірина

Месяц пробыли в оккупации и уехали, у нас маленькие дети, здесь было страшно и тяжело. Расставание с родственниками, с домом – этого не передать. Дождались освобождения – это невероятные ощущения. Дома работы полно, там жили русские в моем доме. Но радости больше, вот, встретились с родственниками. Это моя тетя, это моя сестричка, мы 5 минут назад увиделись.

Перше що зробила Ірина – викликала піротехніків, замінувань не знайшли. Газ є, то можна жити. Зараз люди насолоджуються тишею та можливість вільно пересуватися вулицями.

Валерій

Він гониться, в посадку тебе загоняє – стоять, кричить. Товариш каже – боже упасі, в підвал заберуть відразу, не можна дорогу переходити! Він отак їде за 200 метрів, а ти тут дорогу перейшов, вільно ж. Так він гониться за тобою – куда! Боялись ходить. Зв’язку не було. Ні до родичів, ні до кого не подзвонити. А ще в мене батьки живуть на одній стороні залізниці – 78 та 74 роки. У баті інфаркт, мати, як бомбили, упала від страху, зламала руку. Куди їх? А хата на другій стороні. Собачку не бросишь. І ото кожень день вижидаєш – коли одводило, коли над головою літало. Коли лягав – зривалося там в 200 метрах. Но одводив бог, одводив.

Петро

Тишина, самое главное что есть, самое главное для нас.

Жінка приїхала з селища під Балаклією, потрібно в аптеку та на пошту, а там вони ще не працюють.

Віра Феофанівна

Приїхала ліки купить, на пошту треба. А у нас, у Савинцях нема ні світла, ні газу, воду дають по годинах. А так слава богу тихо, спасибі нашим ребятам. Хай їм бог допомагає, далі освобождать нас. В нас магазини почали працювать, гуманітарку давали хорошу, люди довольні.

В магазинах черг немає, в аптеці людей значно більше. Все потрібне з ліків – в наявності.

Алевтина, співробітник аптеки

Питають все, не можу сказати. У нас все є, керівництво займається цим, все в нас хорошо. Ну тут був жах. У порівнянні з тією аптекою, де я працювала… Так криші немає.

Неподалеку лагодять банкомат. Відділення ще не працює – приміщення пошкоджено вибухом. Банківський сейф вистояв – зламати його рашисти так і не змогли.

Сергій, працівник банку

Наших здесь в Балаклее работает 2 банкомата. Остальные повреждены оккупантами, требуют замені. Они распилили болгаркой, он стоит без задней сейфовой двери. Они вытащили все, что хотели, наверное. Хотя, думаю, не много им досталось. Они повредили замок, сбили ручки управления. Хотели открыть, но не понимали, что не получат доступ к сейфу. – Так вони його так і не відкрили і гроші не забрали? – Ні.

В продовольчому магазині теж все є, але люди багато не купують.

Валентина

Пиріжки да, ми самі печем пиріжки, наші пиріжки, місцевого производства. Все берут, все спрашивают, все едят. Їсти всі хочуть. Всього потрошку. Всім хочеться, щоб було, як раніше. Було тяжко. Сиділи всі по домам, було так що взагалі не виходили. А бувало, що й виходили. Біля погріба гуляли. Важко, страшно було.

В місті зараз працюють рятувальники, зведений загін. Головна задача – прибрати небезпечні конструкції в пошкоджених будинках та почати готувати їх до зими.

Василь Дочинець, нач. центру з оперативного реагування ОКЦ ГУ ДСНС Закарпаття

Зараз на цих будинках працюють 24 чоловіки особового складу Закарпатського зведеного загону. Проводяться відновлювальні роботи, ми демонтуємо залишки металу. І будемо плівкою закривати, захищати від дощу тимчасово. Поки будівельні бригади не приїдуть і будуть відновлювати повноцінно.

На звільнених територіях триває розмінування. Впершу чергу обстежують лінії електропередач, залізницю, автодороги та газопроводи. Протягом доби вилучено та знешкоджено майже півтори тисячі вибухонебезпечних предметів.