22 жовтня 1835 року загинув Устим Кармалюк

22 жовтня 1835 року загинув Устим Кармалюк — український селянин, ватажок селянського руху на Поділлі у 1813–1835 роках. В українському фольклорі — шляхетний розбійник та український національний герой.

Кармалюк увійшов до фольклору як народний месник, що безстрашно боронив знедолених та скривджених (через що до його образу прив'язалися епітети «український Робін Гуд» та «останній гайдамака»).

Народився Устим Кармалюк 10 березня 1787 року в селі Головчинці на Поділлі (нині Кармалюкове, Жмеринський район) в родині кріпака Якима Карманюка, в часи московської окупації України.

Через непокірність панам призначених російською окупаційною адміністрацією, був відправлений на 25 років в солдати. Через рік втік зі служби в російській армії і спробував організувати повстанський загін в рідному краї.

Проте був швидко схоплений російськими поневолювачами. Після чого ще багато разів тікав з російського полону, організовував повстання поки знову не потрапляв до рук російської окупаційної адміністрації, яка майже щораз відправляли його на каторгу в Сибір.

У 1830–1835 роках український селянський рух під проводом Кармелюка, проти російських поневолювачів і їх поміщиків, охопив усе Поділля, суміжні з ним райони Бессарабії, Волині та Київщини. У ньому брали участь близько 20 тисяч селян. Протягом 23 років боротьби повстанські загони Кармелюка здійснили понад 1 тисячу нападів на поміщицькі маєтки та російські окупаційні адміністрації в Україні.

Захоплені у російських поміщиків гроші та майно роздавали селянській бідноті. Для боротьби з повстанцями російський окупаційний уряд у листопаді 1833 р. створив так звану «Галузинецьку комісію» щодо заворушень у Літинському, Летичівському та Ольгопільському повітах Подільської губернії.

За словами тих, хто знав або бачив Кармелюка, Устим був не дуже високий, але плечистий, незвичайно сильний, дуже розумний лицар. Не любив грабіжників, сильно карав даремних злодіїв.

У повстанському русі брали участь не лише українці, а й поляки та євреї. Соратники на очних ставках і допитах ніколи не зрадили Кармалюка, за що були покарані і вивезені до Сибіру.

Кармелюка вбив із засідки шляхтич Рутковський. Стріляли, говорить переказ, не кулею, а срібним ґудзиком — тільки так можна убити характерника, тобто чаклуна, яким вважали отамана.

Тіло ватажка ще довго возили селами, щоб залякати селян. Поховали його в Летичеві (тепер Хмельницька область), де 1974 року на постаменті-валуні поставили 5-метровий пам'ятник. (https://telegra.ph/file/7ba27e896377a49fabd84.jpg)

Джерело: https://t.me/istoriya_ukrainy/4775

Новости портала «Весь Харьков»