Мощун був наче маленький «Сталінград»
«Мощун був наче наш маленький «Сталінград», – згадує боєць Інтернаціонального легіону з позивним «Вікінг»
Більшість легіону, за його словами, знаходилася на оборонних позиціях за 200 метрів від села. Його у складі десятка найбільш досвідчених добровольців відібрали утримувати позиції в самому Мощуні:
«Ми розташувалися в невеликій двоповерховій дачі, яку ми зараз називаємо «будинком убивць» – “the kill house”. У нас були снайпери, які вбили приблизно чотири десятка росіян. П’ять днів і ночей безперервно тримали оборону і вели бої», – розповідає військовий.
Після Мощуна росіяни спробували завдати ще одного удару в районі Ірпеня, щоби пробитися до мосту на Варшавській трасі до столиці. Після підриву одна частина цієї переправи не впала, росіяни могли б по ній проїхати на легкоброньованій техніці. Але приблизно 20 березня до Ірпеня прибули додаткові українські війська, щоб розпочати контрнаступ. Кілька днів у місті тривали бої за кожен квартал та вулицю.
«Мощун та Ірпінь – це були два населені пункти, де ми зірвали наступ росіян. Мощун – це було те місце, де ми їх зупинили, а Ірпінь – звідки вони почали тікати», – розповідає «Вікінг».
За кілька днів під час переговорів у Стамбулі заступник міністра оборони РФ Олександр Фомін заявив, що москва «зменшує воєнну активність» на півночі України. Останні війська окупантів вийшли з Київської області 2 квітня, залишивши за собою тисячі зруйнованих доль та людських жертв. У Кремлі це назвали «жестом доброї волі» та вирішили зосередити сили на «звільненні» Донбасу:
«Війни виграються не лише хорошими солдатами, а й розвідкою, зв’язком і що найголовніше – логістикою. У війнах ніде не зустрінеш ідеального матеріально-технічного забезпечення. Проте росіяни приїхали сюди взагалі без логістики. Коли в них закінчилося паливо, вони буквально пішли його шукати в українські відділки поліції», – каже «Вікінг».
Про переміщення ворожих колон та техніки нашим військовим повідомляли місцеві жителі. Абсолютне незнання настроїв українців зіграло злий жарт як із самим путіним, так і з його бойовиками. «Вікінг» згадує, як деякі чоловіки, що раніше служили в радянській армії, підходили та показували на карті: «тут багато росіян, а тут у них стоїть озброєння».
Джерело: ГУР
339 
