«Швейна рота»: харків’янка створює спеціальний адаптивний одяг для поранених бійців
Ольга створює спеціальний одяг для військовий – адаптивні шорти, сорочки та штани ідуть в усі куточки України. Вироби «Швейної роти» – всеукраїнської команди волонтерів – відомі якістю на всю країну. Одяг оснащений кнопками та липучками – щоб медперсоналу в шпиталі було зручно одягати пацієнтів та щоб ті, хто вже почав одужувати, міг одягнутися самостійно. Також виконують замовлення з передової.
Ольга Липак
Кібер-шорти, кібер-штани, кібер-кофти – це адаптивний одяг, на липучках, на кнопках. Є ще бронештани та бронетруси – то для військових. «Швейна рота» шиє й для військових – фліски, бафи, все що завгодно для військових. І це вони називають «бронеодяг», це так придумали дівчата зі «Швейної роти».
В адаптивному кібер-одязі для поранених продумано все до дрібниць – шви, липучки зі зрізаними куточками та спеціальні мотузки, щоб максимально спростити для пораненого процес одягання.
Ольга Липак
Це кохта весела, розстьобується спереду та рукав повністю. Цей мотузок – щоб поранений міг сам підтягнути та застебнути. Роблю так з двох сторін. От на одному рукаві 16 клаптиків липучок. Кожну прошиваю по кругу, ще й з закріпками по кожному куточку.
Перш ніж нашивати липучки ми у кожній обрізаємо кінчики, щоб вони не кололися. Тому їх з початку треба нарізати, а потім нашивати. Тому в мене іноді буває таке, що я цілий день ріжу липучки, до мозолів.
Ольга постійно отримує слова подяки за свою роботу та фотозвіти від поранених. Її чоловік загинув під Бахмутом, розповідає Ольга. 24 лютого Ігор о 6 ранку вже був у військоматі. З того часу вони бачилися всього кілька разів. У січні його не стало.
Ольга Липак
Я його побачила лише в листопаді, декілька разів він приїздив додому. Потім в грудні він приїхав перед новим роком на 6 днів, тоді ми дізнались, що він відправляється в Бахмут. І 11 січня з ним вже не було зв’язку. Важко це розповідати.
Шиття завжди було для Ольги за хобі, чоловік підтримував. Восени вона дізналася про існування швейної роти та повернулася в Україну з Франції з бажанням допомагати.
Ольга Липак
Коли чоловік був, він мені допомагав. Взагалі я сиділа вдома, він мені гроші давав. Йому подобалось, питав завжди, я йому фото відправляла. 11 січня, саме коли з ним був останній зв’язок, вдень ми переписувалися, я як раз тоді в наш шпиталь військовий віднесла кофти штани і написала йому. Він був дуже радий, що я цим займаюсь.
Вдень Ольга працює за спеціальністю, ввечері шиє одяг для захисників.
Ольга Липак
Взагалі я бухгалтер, працюю з цифрами, мені мова цифр більш зрозуміла. І я веду всю «Швейну роту», всю діяльність, оформлюю, записую. В мене є табліці кому я що відправила, рахую собівартість пошиття. Також у нас є таблиця, де записують адресні запити, ми продивляємось ці таблички – у кого є готове, або хтось може швидко відшити – ми на себе беремо це замовлення і відправляємо.
Як справжній бухгалтер Ольга порахувала, скільки вона пошила одягу. Окремий рахунок – для деталей, які забирають найбільше часу.
Ольга Липак
В мене на вчора було 393 речі, які я вже відправила і які в мене зараз в роботі. В мене є мрія, коли все це закінчиться, порахувати цікаво.
Ольга вже збирається переходити з сорочок на футболки – з довгим рукавом пораненим скоро буде некомфортно.
449 
