«Ворог не питатиме, чий ти був. Він просто вдягне тебе у свою форму»

Історія не попереджає — вона повторюється

● 1943 рік, Україна, Друга світова війна.

Червона армія відвойовує українські села, і одразу ж «мобілізує» чоловіків — прямо з хати, без підготовки. Їх кидають у «м’ясні штурми» на передову. Жодного навчання, жодного вибору.

● Польща, 1939 рік.

На окупованих територіях Польщі нацисти масово призивали місцеве населення у вермахт. Відомі десятки тисяч етнічних поляків і українців, які опинилися у лавах нацистської армії — не за власним бажанням, а за наказом.

● Східна Німеччина, 1945.

Тисячі німецьких підлітків і старих чоловіків з «фольксштурму» були кинуті на оборону Берліна. Вони не хотіли воювати, але в них не було вибору. Система дожирала своїх.

● Афганістан, 1980-ті.

СРСР примусово мобілізував таджиків, узбеків, українців — відправляючи їх воювати в горах за чужу імперію. Тіла багатьох поверталися в «цинкових гробах» без пояснення родинам, за що їхні сини загинули.

І багато інших прикладів...

Історія — вже тут. І знову в Україні.

На фронті вже воюють тисячі українців, примусово мобілізованих з окупованих територій — з Донеччини, Луганщини, частини Запорізької області. Без вибору. Без публічного галасу. Без TikTok і шоу. Їх просто змусили.

Завтра — це можуть бути Харків, Дніпро, Миколаїв....

Бо ворогу байдуже, чи ти "проти війни", чи "тільки за мир".

Йому не потрібна твоя ідеологія — лише твоє тіло для атаки.

"Я відсиджусь" — це міф.

● Ті, хто зараз тікає від мобілізації,

● хто кепкує в коментарях,

● хто шукає легальні й не дуже шляхи «відмазатись» — мають зрозуміти: вони не в безпеці.

Просто зараз — у росії вишколюють і перевиховують, готуючи штурмові підрозділи майбутньої гібридної армії. І якщо Україна десь поступиться — вони стануть солдатами путіна. Під чужим прапором. Проти Європи.

Питання не в тому, чи ти підеш на фронт. А в тому — з якого боку.

Бо в разі змін:

- тебе все одно знайдуть,

- або змусять воювати,

- або знищать,

- або зроблять з тебе дешеву робочу силу для нової окупаційної системи.

І тоді буде вже неважливо, скільки ти лайків поставив під антивоєнним мемом.

Зараз — ще є вибір. Потім — вже ні. Або ми разом зупинимо росію — поки ще можемо. Або вона прийде за кожним з нас. Поодинці. І дуже тихо.

▶ ️P.S. Якщо цей текст когось змусить замислитись — значить, він був потрібен.

Бо наступний може вже писати не українець. А той, хто примусово носитиме російський шеврон.

Джерело: https://www.facebook.com/bogdan.krupski

Новости портала «Весь Харьков»