Що таке перикардит і чим він небезпечний

Запальні процеси, які охоплюють оболонки серця, можуть істотно впливати на роботу всього організму. Однією з таких патологій є запалення перикарда — тонкої фіброзної оболонки, яка оточує серце й захищає його від механічних ушкоджень та надмірного розширення. У нормі між листками перикарда міститься невелика кількість рідини, яка виконує амортизувальну функцію. У разі запалення об’єм цієї рідини може збільшуватись, або навпаки — зменшуватись, що спричиняє дискомфорт, біль у грудях та порушення серцевого ритму.

Коли лікарі фіксують перикардит, мова йде саме про запалення цієї зовнішньої серцевої оболонки. Захворювання може виникати раптово (гостра форма) або розвиватися поступово (хронічна форма). Причинами стають інфекційні збудники (віруси, бактерії, гриби), системні захворювання сполучної тканини, травми грудної клітки, алергічні реакції, а також наслідки післяопераційних втручань. У деяких випадках перикардит розвивається без чітко визначеної причини — так званий ідіопатичний тип. Симптоми включають біль за грудиною, що посилюється при глибокому вдиху або зміні положення тіла, задишку, сухий кашель і загальну слабкість.

Класифікація та особливості перебігу хвороби

Медична практика передбачає поділ перикардиту залежно від тривалості, характеру перебігу та етіології. За клінічним перебігом виділяють гострий, підгострий і хронічний варіанти. Гострий перикардит зазвичай триває менше шести тижнів і проявляється яскраво вираженими симптомами. Хронічна форма розвивається повільно і може не давати специфічної клінічної картини протягом тривалого часу. Залежно від типу накопиченої рідини в перикарді говорять про серозний, фібринозний, гнійний або геморагічний перикардит.

У кожному з варіантів захворювання можливі різні ускладнення. Найнебезпечнішими є тампонада серця (коли рідина в перикарді перешкоджає нормальному серцевому скороченню) і зрощення оболонок, що веде до констриктивного перикардиту — хронічної форми, яка знижує еластичність перикарда. Саме тому вчасна діагностика та правильне лікування критично важливі. Методи обстеження включають електрокардіографію, ехокардіографію, рентгенографію, комп’ютерну томографію та лабораторні аналізи на маркери запалення. В окремих випадках проводять пункцію перикардіальної порожнини з метою отримання рідини для аналізу.

Підходи до лікування та профілактичні рекомендації

Лікування перикардиту залежить від його форми, причини та загального стану пацієнта. При вірусному запаленні зазвичай призначають протизапальні препарати, що зменшують біль і знижують запалення. У випадках бактеріального перикардиту необхідні антибіотики широкого спектра дії. Якщо виникає загроза тампонади серця або скупчення великої кількості рідини, може бути показане хірургічне втручання — перикардіоцентез або перикардектомія. У разі хронічної форми іноді необхідне тривале медикаментозне лікування або оперативна корекція зрощень оболонок.

Щоб уникнути розвитку перикардиту або його рецидивів, варто дбати про імунітет, своєчасно лікувати вірусні інфекції та контролювати перебіг хронічних хвороб. Важливим аспектом профілактики є уникнення переохолодження, адже воно може стати пусковим фактором для активації запального процесу. Окрему увагу слід приділяти людям із захворюваннями сполучної тканини або перенесеними операціями на серці — вони потребують регулярного спостереження кардіолога. У разі появи болю за грудиною, задишки чи набряків необхідно якомога швидше звернутися до фахівця, аби уникнути серйозних ускладнень.