«Дешева» угода Угорщини з російською нафтою коштує країні мільярди

Потенційний візит путіна до Будапешта, який зрештою не відбувся, продемонстрував позицію Угорщини щодо міжнародного права та її ширше ставлення до об’єднаної Європи. Уряд Орбана змушений «продавати» цей євроскептицизм своєму електорату як боротьбу за «суверенітет», хоча насправді країна втрачає десятки мільярдів євро потенційних інвестицій з фондів ЄС, тоді як вигоди від співпраці з росією значно менші, йдеться у матеріалі UNITED24 Media.

Ігнорування міжнародного права

Угорщина стала єдиною країною ЄС, яка оголосила про призупинення дії Римського статуту. Хоча статут формально залишається чинним усередині країни, готовність Будапешта прийняти російського лідера владіміра путіна без арешту була для багатьох достатньо красномовною.

Відмова виконувати міжнародно-правові зобов’язання або повністю вийти з Римського статуту не матиме негайного чи прямого впливу на більшість угорців. Але Будапешт знову ж таки надіслав чіткий сигнал своїм партнерам: він будує свою внутрішню політику всупереч Брюсселю.

Аргумент «дешевої нафти»

Виправдовуючи свої дії аргументами щодо енергетичної безпеки та національного суверенітету, уряд прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана є одним з небагатьох у Європі, який, свідомо чи ні, просуває інтереси росії та, зокрема, путіна. Угорщина, разом зі Словаччиною, залишається останнім членом ЄС, який досі купує російську нафту. Навіть розмова з президентом США Дональдом Трампом не змогла переконати Орбана відмовитися від цієї співпраці з москвою.

За різними оцінками, нафта, імпортована трубопроводом «Дружба», може бути до 20% дешевшою за диверсифіковані постачання. Це потенційно дає Угорщині 1–2 мільярди доларів щорічної економічної вигоди, розподіленої між приватними компаніями та державою.

Коли «заощадження» перетворюються на збитки

Кожен, хто знайомий з пострадянськими економіками, багато з яких довго залежали від «дешевої» російської енергії, знає, що жодна з цих країн не досягла значного економічного успіху чи суверенітету, порівнянного з будь-якою країною ЄС. Фактично, тісна співпраця з росією часто сигналізує про небажання або нездатність країни розвивати справжню ринкову економіку.

Водночас, вигоди, які Угорщина отримує від своїх тісних зв’язків з росією, є незначними порівняно з тим, чого вона могла б досягти, об’єднавшись з іншими членами ЄС. Країна, яка формально залишається частиною як ЄС, так і НАТО, все частіше демонструє свою готовність дистанціюватися від спільної європейської політики, особливо щодо верховенства права, міжнародного правосуддя та санкцій. Такі дії не залишаються непоміченими.

Це демонстративне «ні» європейським цінностям, озвучене на тлі триваючого конфлікту Угорщини з ЄС, за різними оцінками призвело до заморожування 19 млрд. євро фондів відновлення та структурних фондів, які Угорщина могла б отримати. Ці кошти стали б значним поштовхом для національної економіки.

Кошти на відновлення в першу чергу спрямовані на розвиток інфраструктури, що, у свою чергу, підвищує економічну ефективність і, як наслідок, енергоефективність. Обираючи російські постачання, які на 20% дешевші, Угорщина сигналізує, що вона воліє залишатися стабільним споживачем ресурсів, тоді як інші країни-члени ЄС вирішують споживати менше ресурсів, модернізуючи свою економіку.

Риторика з високою ціною

Уряд Орбана пояснює свою позицію захистом «національного суверенітету», але на практиці це протистояння має чітку економічну ціну. Європейські компанії залишаються основними інвесторами та роботодавцями в Угорщині, на які припадає більша частина її промислового виробництва та експорту.

Тим часом, дешевша нафта не зробила Угорщину економічним лідером у своєму регіоні. Економічне зростання країни відстає від зростання інших центральноєвропейських держав, з яких лише Словаччина продовжує покладатися на російську енергетику.

В останні роки політика Орбана залучила китайські інвестиції, проте вони залишаються далеко не вирішальними для національної економіки. Незважаючи на гучні угоди з китайськими корпораціями, такими як CATL та BYD, понад дві третини всіх прямих іноземних інвестицій в Угорщину все ще надходять з країн ЄС. Європейський капітал залишається основою економіки Угорщини.

Водночас, висока вартість запозичень (10-річні облігації перевищують 7%) та найнижчий рейтинг корупції в ЄС (оцінка Transparency International: 41/100) підривають довіру інвесторів та підвищують боргові ризики.

Угорщині дедалі важче задовольняти свої бюджетні потреби. Логічним виходом з цієї ситуації було б вирішення суперечок з ЄС та отримання 19 млрд. євро фінансової допомоги з європейських фондів. Однак для цього уряду Орбана доведеться зміцнити верховенство права та вжити серйозних заходів проти корупції. Натомість, в останні роки угорцям пропонували лише розпливчасті гасла, що обіцяють державний суверенітет.

Джерело: sprotyv.info

Новости портала «Весь Харьков»