23 грудня 1924 року у Харкові народився Михайло Водяной (Вассерман) - артист оперети, театральний режисер, актор кіно

Ганна Черкаська:

Еталонний одесит Михайло Водяной, виявляється, зовсім не одесит, а харків’янин.

Коли хлопець захопився самодіяльним театром, батько зауважував: «У роді не без вирода. Старший син нормальний, два інститути закінчив, а у молодшого в голові одні драмгуртки та перевдягання».

Одного разу доля звела Михайла з Леонідом Утьосовим. Відомий співак побачив Вассермана на концерті й порадив: «Шукайте себе в опереті, у вас талант!» У 1943 році у П’ятигорському театрі музичної комедії Водяной дебютував на професійній сцені. У ті часи в масовці був задіяний школяр Генріх Боровик, майбутній журналіст-міжнародник, вони потоваришували.

У 1953 р. П’ятигорський театр переїхав до Одеси й став Одеським театром музичної комедії. Водяной з дружиною поселилися у будинку китобійної флотилії (ріг вул. Дерибасівської, 14 та Катеринівської, 17).

Одесити одразу ж сприйняли Водяного. Особливу славу йому принесла вистава «На світанку», роль Мішки Япончика. У цій ролі він виходив на сцену 500 разів! Леонід Утьосов написав у щоденнику: «Єдиний випадок, коли думки всіх одеситів співпадають - це виконання Водяним ролі Япончика. Я бачив справжнього, живого Япончика, і вважаю, що Водяной більше схожий на Япончика, ніж він сам».

24 квітня 1967 року відбулася прем’єра комедії «Весілля в Малинівці». Абсолютним лідером глядацьких симпатій став виконавець ролі Попандопуло Михайло Водяной. Репліки бандита в тільнику і червоних галіфе миттєво стали крилатими.

У 1979 -1983 рр. актор був художнім керівником-директором Одеського театру музичної комедії, зміг добитися нового приміщення по вулиці Пантелеймонівській. Місцева влада заставляла Михайла Григоровича підписати акт прийому, хоча новобудова мала безліч недоробленого. Цей пресинг довів Водяного до інфаркту.

У 1982 р. востаннє Михайло Григорович бачив Утьосова, його сумну посмішку. Після кончини друга Водяной домігся, щоб одну з вулиць Одеси назвали іменем Утьосова.

Потім хтось зазіхнув на головне крісло в театрі – і група товаришів послала куди треба донос на Михайла Григоровича. Водяной переживав, нервував, мікроінфаркти, другий інфаркт.

Несподівано прямо в суді справа почала розвалюватися, «очевидців» та «постраждалих» розвінчували у брехні. Справу закрили, допити припинилися, але здоров’я було підірване, пережив три інфаркти, товариші від нього відвернулися.

Водяного цькували в пресі. Недоброзичливці клепали анонімки, в яких звинувачували Водяного у підготовці сіоністської змови. Були анонімні дзвінки додому. Коли слухавку брала дружина Мара, питали: «Скажіть, коли відбудеться похорон? А він повісився чи застрелився? Вінки куди привозити?»

11 вересня 1987 р в Одесі 62-річного Мішу (так його називає Одеса) третій інфаркт вирвав із життя.

Джерело: https://www.facebook.com/Dmitriy.Chekalkin

Новости портала «Весь Харьков»