Про «спорт поза політикою»

Міжнародна федерація фехтування (FIE) позбавила Естонію права проведення Чемпіонату Європи з фехтування 2026 через те, що Естонія відмовилась гарантувати видачу віз спортсменам з московії та Білорусі. МінКульт Естонії проінформував, що позиція країни: «Візи спортсменам країн-агресорів не видаються. Застосовується нульова толерантність без жодних виключень».

Після чого Міжнародна федерація фехтування позбавила Естонію права проведення.

А знаєте чому це сталось саме у фехтуванні?

Бо Міжнародну федерацію фехтування спонсорує та утримує московський мільярдер Алішер Усманов, який за роки перетворив Міжнародну федерацію на ручну організацію, яка годується з руки. За сумісництвом Усманов 14 років був головою цієї Міжнародної федерації фехтування.

Ось цікава стаття, кому цікаво більш детально про Усманова і його вплив на фехтування. (Витримки нижче) Для довідки підприємства Усманова обслуговують кремлівський ВПК.

Естонію позбавили права проведення, бо Усманов контролює (FIE) і йому не сподобалось, що агресору продемонстрували його місце. Тож нехай оці всі не розповідають «спорт», «культура» та інше не в політики. Людина соціально-політичне створіння, тому все політика. А FIE продажні покидьки. (Resurgam)

---------------

Гібридна війна Росії проти західних демократій виходить далеко за межі поля бою. Світовий спорт не став винятком.

Придбання Романом Абрамовичем ФК "Челсі" стало лише початком. Російські олігархи, які мають зв'язки з державою, взяли під контроль професійні шахи, Газпром став головним спонсором Ліги чемпіонів УЄФА, а Володимир Путін особисто керував розкішним видовищем зимових Олімпійських ігор 2014 року в Сочі - проектом геополітичного значення для Кремля. Щоб домінувати в медальному заліку в Сочі, Росія організувала одну з найскладніших допінгових схем в сучасній спортивній історії за безпосередньої участі ФСБ.

Більше трьох років після повномасштабної війни Росії проти України було викрито багато пов'язаних з Кремлем мереж впливу, а десятки олігархів були піддані санкціям західних урядів.

Одним із сумнозвісних випадків є Міжнародна боксерська асоціація (IBA), яка під керівництвом російського громадянина Умара Кремльова підтримувала тісні зв'язки з Кремлем - отримувала спонсорство від Газпрому, переїжджала частину своєї штаб-квартири до Росії, опиралася закликам до незалежного суддівства та займалася непрозорою фінансовою практикою.

Тепер подібна доля нависає над одним з найстаріших і найвитонченіших видів спорту в західній олімпійській традиції, який залишається глибоко заплутаним у впливі російсько-узбецького мільярдера Алішера Усманова — фехтуванням. Алішер Усманов, 71-річний російський мільярдер і давній інсайдер Кремля, є одним з найвпливовіших олігархів, що діють за режиму Володимира Путіна. Через свій конгломерат USM Holdings Усманов підтримує розлогі інтереси в гірничодобувній промисловості, телекомунікаціях, металургії, ЗМІ та інформаційних технологіях. Серед його ключових активів - гігант залізної руди Metalloinvest, виробник міді Udokan, телекомунікаційний оператор MegaFon, цементна компанія Akkermann та значна частка в російському сегменті AliExpress.

Його імперія також включала ключові пропагандистські платформи, такі як ВКонтакте, Однокласники та Mail.ru, а також цензурована ділова щоденна газета Коммерсант.

Компанії Усманова відіграли безпосередню роль у підтримці військово-промислового комплексу Росії. Завод OEMK Metalloinvest постачав заготовки до Іжмашу, виробнику автоматів Калашникова. Інша фірма USM, Ural Steel, постачала прокат металу виробнику танків Uralvagonzavod. Тим часом Мегафон забезпечив зв'язок для десятків російських військових частин та оборонних підприємств. Ці зв'язки ставлять Усманова в самому серці військової економіки Росії.

Як і багато олігархів, які процвітали при Путіні, Усманов зобов'язаний своїм статком державному фаворитизму - і залишається вірним у відповідь. Він має тісні зв'язки не тільки з самим Путіним, але й з колишнім президентом і нинішнім заступником голови Ради Безпеки Дмитром Медведєвим, який, як повідомляється, насолоджувався використанням розкішних резиденцій, що належать Усманову.

Усманов стверджує, що виступає проти війни в розпливчастих гуманітарних термінах, заявляючи, що будь-який конфлікт повинен закінчитися "мирно і без жертв", але уникає критики Кремля або займати політичні позиції.

Багатство Усманова легендарне, прикладом чого є його володіння суперяхтою Ділбар - найбільшою у світі за валовим тоннажем. За оцінками, вартість від 600 до 735 мільйонів доларів, Dilbar має два вертолітні майданчики та один з найбільших критих басейнів, коли-небудь встановлених на яхті.

Після вторгнення Росії в Україну Ділбар був захоплений у Німеччині після того, як слідчі встановили, що Усманов таємно передав право власності своїй сестрі Гульбахор Ісмаїловій, яка також перебуває під санкціями ЄС. США Казначейство також визначило як приватний літак Airbus Ділбара, так і Усманова, M-IABU ("Я Алішер Бурганович Усманов"), як заблоковане майно. У 2005 році російський олігарх і колишній фехтувальник заснував міжнародний благодійний фонд "За майбутнє фехтування", пообіцявши підтримати те, що він назвав "надзвичайно красивим і захоплюючим видом спорту".

Усманов почав щедро фінансувати федерації фехтування по всьому світу, особливо в Африці та Південній Америці, де його пожертви часто були єдиним значним рятувальним кругом, який утримував національні програми на плаву. Його щедрість принесла йому захоплену лояльність з боку десятків федерацій, багато з яких міцно залишалися в його таборі навіть під час політичного вигнання.

До його честі, Усманов знав, як робити грандіозні жести. У 2020 році він пожертвував 8 мільйонів доларів, щоб придбати та подарувати рукописний маніфест П'єра де Кубертена 1892 року, що викладає відродження Олімпійських ігор, Музею МОК у Лозанні.

Того ж року, під час пандемії COVID-19, саме гроші Усманова утримували Міжнародну федерацію фехтування (FIE) на плаву. Фехтування, незважаючи на свою елегантність, ніколи не було комерційно успішним і рідко приваблює велике спонсорство за межами Олімпійських ігор або чемпіонатів світу. Протягом більшої частини року спортсмени, судді та національні федерації сильно покладаються на субсидії від FIE, яка, у свою чергу, майже повністю залежала від Усманова.

У 2020 році одна пожертва в розмірі 5 мільйонів швейцарських франків від нього склав 93% загального доходу федерації.

Усманов вперше був обраний президентом FIE у 2008 році і переобраний у 2012, 2016 та 2021 роках. Хоча він призупинив своє президентство в лютому 2022 року після санкцій США та ЄС через вторгнення Росії в Україну, він знову з'явився в 2024 році і знову балотувався на пост президента. Незважаючи на санкції, які все ще діють, його кандидатура отримала переважну підтримку: 103 з 156 федерацій-членів підтримали його. Його єдиний суперник, шведський олімпійець Отто Дракенберг - голова Шведської федерації фехтування та видатний голос реформи FIE - забезпечив свою підтримку з більш ніж 20 країн.

Російським та білоруським фехтувальникам спочатку заборонили брати участь у міжнародних змаганнях після вторгнення Москви в Україну у 2022 році. Однак Міжнародна федерація фехтування (FIE) незабаром стала однією з перших олімпійських федерацій, яка відновила їх. У березні 2023 року під час надзвичайного конгресу FIE проголосувала - вузькою більшістю голосів - дозволити російським та білоруським спортсменам повернутися як "нейтральні" учасники.

Рішення викликало різку критику з боку європейських федерацій та спортсменів. Кілька країн, включаючи Німеччину, Францію та Польщу, відреагували, скасувавши або відмовившись від проведення заходів FIE, посилаючись на проблеми безпеки та етичні наслідки дозволу спортсменам з держав-агресорів змагатися. Деякі національні федерації пішли ще далі, повністю заборонивши російським спортсменам брати участь у змаганнях на своїй землі.

Незважаючи на негативну реакцію, FIE просунула ширшу стратегію, щоб повністю повернути російських спортсменів у спорт. 7 червня 2025 року, коли російський олігарх Алішер Усманов все ще виступає в якості президента заочної, FIE розкрила значну зміну політики в офіційному листі: федерація завершить процес індивідуального перегляду та підтвердження "нейтрального" статусу спортсменів з Росії та Білорусі.

Зростаюча непокора Міжнародної федерації фехтування (FIE) керівним принципам Міжнародного олімпійського комітету (МОК) викликала серйозне занепокоєння щодо постійної присутності фехтування на майбутніх Олімпійських іграх. Цю тривогу пролунав, перш за все, Ендрю Фішль, який написав відкритий лист керівництву FIE, попереджаючи про ризики, пов'язані з діями федерації, зокрема, її очевидним пріоритетом російських інтересів над олімпійськими принципами.

З Олімпіадою 2028 року в Лос-Анджелесі на горизонті, поточна траєкторія FIE загрожує втягнути весь вид спорту в кризу. Якщо федерація продовжить ігнорувати як керівні принципи МОК, так і власні правила, перспектива виключення фехтування з Ігор - колись немислима - тепер нависає як реальна і безпосередня небезпека.

Серед тих, хто найбільше постраждав від суперечливих рішень Міжнародної федерації фехтування (FIE), є українські спортсмени, які зіткнулися з величезними фізичними, емоційними та логістичними труднощами після повномасштабного вторгнення Росії в 2022 році. Олімпійська хартія обіцяє рівні можливості та чесну гру, але для українських фехтувальників ігрове поле зовсім не рівне.

Понад 590 українських спортсменів та тренерів загинули під час війни; багато інших служать на передовій або відновлюються після травм. Понад 700 спортивних об'єктів, включаючи олімпійські тренувальні бази, були пошкоджені або зруйновані. На тлі такого спустошення українські фехтувальники намагаються підтримувати свою підготовку, часто переїжджаючи за кордон або повністю віддаляючись від спорту, щоб служити своїй країні.

Навпаки, російські спортсмени продовжують тренуватися за повної державної підтримки, далеко від реалій війни. Для українських спортсменів включення російських фехтувальників - багато з військових зв'язків - схоже на глибоку зраду олімпійського духу.

Майбутнє фехтування залежатиме від того, чи готова світова спільнота зіткнутися з цією правдою та діяти. Чи знайдуть спортсмени мужність вимагати змін. Чи звільняються федерації від мовчання. І чи може спорт запам'ятати, що він мав представляти.

Тому що те, що фехтування втрачає, - це не просто медалі чи видимість - це його душа, його цілісність та законне місце на олімпійській сцені.

Про «спорт поза політикою»