Попит у крові стабільно високий, потрібні донори: як працює Центр служби крові в умовах війни

З другого дня війни харківський центр крові працює у підвалі, куди вони спустилися після жахливого обстрілу Клочківської. Тоді, 25 лютого, троє працівників центру отримали поранення, а донор, який не встиг зайти в будівлю, загинув.

Аліна Потапенко, завідувач відділу заготівлі крові та її компонентів

Це в мене було як в тумані, я була тут зі своєю донькою, були дуже гучні вибухи, ми з донорами спустилися в підвал. Все покидали. За ніч з 25 лютого ми все спустили сюди, всю ніч підготовлювали все для роботи. Дуже було багато донорів 24 лютого, черга була аж на вулицю. За день ми прийняли 300 чоловік, залишились тут працювати, а деякі і ночувати.

Бомбосховище у будівлі велике, у приміщеннях змогли розташуватися більше ста чоловік – співробітники, їхні родичі та навіть знайомі.

Аліна Потапенко, завідувач відділу заготівлі крові та її компонентів

Дуже багато працівників тут жили, всі залишалися і в ту ніч і потім, їздили додому тільки по якісь речі та погодувати тварин. В цьому залі здають кров на таких вагах-помішувачах. Потім у нас тут здають тромбоцити, зараз будуть підключати до цієї процедури. Плазму зараз ми не заготовлюємо, головне – еритроцити і тромбоцити заготовлювати.

Попит у крові залишається постійно на високому рівні – донори потрібні постійно, в центрі крові їх чекають незалежно від свят та днів тижня.

Сергій Гладкий, лікар-трансфізіолог Центру служби крові

Лечебно-профилактические учреждения города и области на подконтрольной территории постоянно нуждаются в крови и компонентах крови, как для раненых бойцов ВСУ, так и для гражданских лиц, которые продолжают болеть и находиться в лечебно-профилактических учреждениях. В первые дни огромное количесвто людей приходили сдавать кровь. Потом многие выехали, поток снизился. В начале мая стало поспокойнее в городе – он опять вырос. Эта волнообразность наблюдается, а нам нужно, чтобы постоянное количество доноров приходило и сдавали кровь для обеспечения.

З тих, хто зараз здає кров – жодного постійного донора, усі тут вперше. Емоції різні.

Наталя

Трішки ніяково, перше, що мене збентежило – що немає людей. Я живу в передмісті та давно хотіла приїхати, але якось не получалося. А вчора зазирнула в інстаграм і побачила, що потрібно. А так як в мене перша отрицітельная – вона підходить майже до всіх. І я зрозуміла, що нема перешкод, якщо ти чогось бажаєш.

Дмитро

Зовсім не страшно, треба допомагати хлопцям. Не сам прийшов – з дружиною та другом. Збиралися учора, готувалися, не їли нічого шкідливого.

Артем

Увидел сообщение в фейсбук, что требуется отрицательная группа крови и я решил – почему бы не пойти. До этого никогда не сдавал, надеялся, что дадут гематоген, но врач говорит, что не даст, поэтому я чувствую некоторую разочарованность. Совершенно не больно, сознание никто из пятерых не потерял. Приходите смело, коллектив хороший, всех встретят, кондиционер работает.

Основна робота по забору та заготовленню крові проводиться у підвалах, персонал та донори в безпеці. Але в основне приміщення центру крові, на третій поверх, співробітникам все одно доводиться підніматися. Спустити все обладнання в бомбосховище неможливо.

Аліна Потапенко, завідувач відділу заготівлі крові та її компонентів

Там велике обладнання для розділення, центрифуги, доводиться йти туди та розділяти. Потім сюди все спускаємо і тут вже проходить реєстрацію готових компонентів, маркування. Також коли нам лабораторія дасть результати всіх обстежень, ми можемо видати кров в наш відділ логістики. Це ми проводимо тут.

Навесні частина людей поїхала, але дехто живе тут й досі – їхня домівка або далеко чи у небезпечному районі, або взагалі зруйнована.

Аліна Потапенко, завідувач відділу заготівлі крові та її компонентів

Але й страшно. Я в Дергачах живу, хто з Салтівки. Вже 3 місяці вночі прилітають ракети, це людей тривожить, страшно. Ми нікого не виганяємо, хай приїжджають, ночують.

Усіх мешканців та працівників центру годує стоматолог Сергій.

Сергій, кухар-стоматолог

Чим годуємо… Сьогодні буде суп з ковбасою та копченостями. Солянку не будемо готувати. Просто люблю готовити. Коли сюди прийшли – я почав готувати. Але є й інструменти. Буває, свої обов’язки виконую. Я стоматолог. Готуємо десь на 100 чоловік. На початку війни, коли тут жило 125-130 чоловік, готували на більшу кількість. Перше готуємо самі, друге нам волонтери привозять.

Завдяки волонтерам тут з’явилася й піч – на випадок, якщо відключатимуть світло або газ.

Сергій, кухар-стоматолог

Пічка-духовка, ми її запускали, чітко працює. Зроблена витяжка, все як положено. Поки не готували, літо, жарко, а зимой буде добре.

Тож принаймні гарячими обідами працівники центру служби крові забезпечені за будь-яких умов.