Не забувайте це. Не забувайте цього глумління з горя
Скоро, дуже скоро русскіє захочуть співчуття. А співчуття не буде. Бо у відповідь на їхні благання ми пред'явимо це.
Ні. Не думайте про палаючі Москву і Пітер, про ракети які падають на їхні будинки. Милі, ви думаєте їм це завдасть болю? Та вони самі вам підставлять кілька будинків, аби коли пригаснуть пристрасті, сказати нам: "Ну? Заспокоїлися? Давайте миритися!" І підтекстом: "Та не ламайтеся, ви такі самі як ми - брати!"
Цього не буде. Ми не станемо такими як вони. Ми не будемо стріляти в жінок і дітей. Ми зробимо набагато краще. Ми збережемо пам'ять про те як вони стріляли в наших жінок і дітей. Ми збережемо цей біль і передамо його нащадкам. І цей біль буде найкращим муром який назавжди відірве нас від їхньої огидної московської азійщини. Аби кожен українець знав - вони це зробили, а ми - ні. І тому - ніколи більше.
Не забувайте. Не забувайте, аби раптом не пробачити. Одна з наших проблем, надто ми добренькі. Надто співчутливі до ворогів. Треба це припиняти.
Джерело: https://t.me/dragonspech/5846