Дешеві дрони — безцінний вплив: як Україна змінює правила ППО

Масові атаки іранських дронів на Близькому Сході зробили те, до чого світ довго придивлявся — український досвід боротьби з шахедами став раптом критично потрібним. Те, що для України вже кілька років є рутиною війни, для США і держав Перської затоки виявилося новою загрозою. У цій ситуації Київ отримує шанс перетворити власні військові напрацювання на інструмент дипломатії, економіки і впливу

Україна стала першою країною у світі, яка змушена була в реальному часі оперативно шукати відповідь на новий тип війни — масовані атаки дешевих іранських дронів-камікадзе Shahed. Для Києва це було питання виживання: як збивати сотні шахедів, не витрачаючи на кожен з них ракету ППО, що коштує від 0,5 мільйона доларів (тоді як Shahed — близько 130-150 тисяч доларів).

Сьогодні український досвід став потрібен іншим. Після американських та ізраїльських ударів по Ірану Тегеран відповів хвилею атак по цілях на Близькому Сході. І якщо до ракетних ударів системи протиповітряної оборони регіону були здебільшого готові, то до масового використання Іраном шахедів — ні.

Країни Перської затоки фактично зіткнулися з тією самою дилемою, що й Україна на початку повномасштабної війни: як ефективно знищувати дешеві безпілотники, не витрачаючи на них дефіцитні й надзвичайно дорогі ракети? Відповідь представникам цих країн дала Україна.

Рука допомоги

Масштаб проблеми добре показує статистика. За даними Bloomberg, лише за 11 днів бойових дій США та країни Перської затоки використали понад 1000 ракет-перехоплювачів Patriot PAC-3. За словами президента України Володимира Зеленського, тільки за кілька днів протистояння з Іраном на Близькому Сході було витрачено понад 800 таких ракет — боєприпасів, створених насамперед для перехоплення балістичних цілей.

Україна за весь час повномасштабної війни ніколи не мала у своєму розпорядженні такої кількості цих ракет одночасно. Хоча її потреби залишаються величезними: за оцінкою єврокомісара з оборони Андрюса Кубілюса, лише протягом чотирьох місяців холодного сезону Україні необхідно близько 700 ракет-перехоплювачів Patriot. На цьому тлі союзники змогли зібрати для Києва лише 35 ракет PAC-3, які мають передати найближчими тижнями.

Цей дефіцит дорогих боєприпасів і змусив світ уважніше придивитися до українського досвіду асиметричної оборони. За роки війни українські військові, інженери та виробники безпілотників сформували унікальний набір практик — від нових типів дронів-перехоплювачів до тактики боротьби з масованими «роями» безпілотників.

▶ ️За різними оцінками, ефективність української протидії дроновим атакам сьогодні перевищує 80%

Саме тому запити до Києва з боку партнерів виглядають цілком логічними.

«Країни регіону шоковані тим, що Україна не лише сама відбивається від дронових атак, а й готова простягнути їм руку допомоги», — зазначила очільниця європейської дипломатії Кая Каллас.

Для Києва така ситуація відкриває одразу кілька вимірів — дипломатичний, іміджевий і стратегічний. Україна демонструє, що здатна бути не лише реципієнтом підтримки, а й гравцем, який пропонує рішення для нових типів загроз. Водночас ідеться про цілком прагматичні інтереси — від розширення міжнародних партнерств до потенційних бартерних домовленостей щодо дефіцитних систем ППО.

Втім, разом з новими можливостями постають і складні питання. Наскільки Україна може ділитися власними технологіями та досвідом, не послаблюючи власну оборону? Чи відкриє нинішня ситуація шлях до експорту українських оборонних розробок, який роками залишався фактично заблокованим? І чи здатна війна на Близькому Сході перетворити український бойовий досвід на нову геополітичну валюту?

Дрон-перехоплювач — малий «фрукт», за яким вже є черги

Український дрон-перехоплювач — це швидкісний FPV-квадрокоптер, призначений для знищення ворожих безпілотників, зокрема шахедів. Його вартість — близько 1000-5000 доларів, переважно 2500 доларів за один дрон. Це значно дешевше за ракети систем ППО і навіть дешевше за сам шахед.

▶ ️Перехоплювач приблизно на 90% складається з українських компонентів — більшість деталей, електроніки, камер і систем наведення виробляються або розробляються в Україні. Завдяки цьому дрон дешевий і швидкий у виробництві

Дрон може розвивати швидкість понад 300 км/год, підніматися на висоту 3-5 км і злітати вертикально з будь-якої поверхні. Керування здійснюється оператором через FPV-окуляри у режимі реального часу, а на фінальному етапі перехоплення може застосовуватися автоматичне наведення з елементами штучного інтелекту.

Ефективність таких перехоплювачів — 80-90%, і загалом дрони цього типу вже знищили близько 4000 ворожих безпілотників на території України.

Дрони-перехоплювачі за Patriot

Українські дрони-перехоплювачі стали технологію, яка народилася як відповідь на регулярні атаки Shahed-136. Самі по собі ці безпілотники не є технологічно складною ціллю для ППО, проблема полягає в економіці війни.

«Шахеди складно перехоплювати не тому, що вони якісь невразливі. А тому, що на них доводиться витрачати дорогі ракети ППО. У якийсь момент боєкомплект виснажується, і система не може працювати далі», — пояснює провідний експерт Українського центру дослідження проблем безпеки імені Дмитра Тимчука та аналітик групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.

Війна з Іраном показала, що в країнах Перської затоки системи протиповітряної оборони не розраховані на масовані атаки дешевих безпілотників.

«Вони просто не інтегрували український досвід у свою ППО. Хоча вже понад чотири роки було очевидно, що одним з головних інструментів терору росії є саме іранські дрони».

Наслідки цього стали помітні вже у перші тижні конфлікту. За словами Коваленка, країни регіону стали швидко витрачати боєкомплекти систем ППО, через що частину повітряних цілей доводиться пропускати.

Дешеві зенітні дрони тепер виглядають привабливим варіантом підсилення ППО для Близького Сходу.

«Дрон-перехоплювач ідеально працює проти дронів-камікадзе. Це значно дешевше рішення, до того ж їх можна виробляти значно швидше і в набагато більших масштабах», — зазначає експерт.

Виробничі масштаби вже демонструють різницю між українським і російським підходом.

▶ ️Якщо російські підприємства випускають приблизно 100-120 шахедів на добу, то українські виробники здатні виготовляти понад тисячу засобів для їх перехоплення

«Зараз виробництво деяких типів зенітних дронів в Україні досягло 50 тисяч на місяць. Цього достатньо не лише для боротьби з Shahed-136, а й для перехоплення інших російських безпілотників — від розвідувальних до баражуючих боєприпасів».

Водночас український ринок таких технологій залишається фрагментованим. У країні працюють десятки компаній, які створюють різні модифікації дронів-перехоплювачів — із різною швидкістю, системами наведення, бойовими частинами або спеціалізацією під морські чи наземні цілі. Але ключова проблема — фінансування.

«Кожен із цих виробів цікавий і технологічно перспективний, але компаніям бракує інвестицій, щоб масштабувати виробництво», — пояснює Коваленко.

У цій ситуації Україна отримує шанс перетворити власний бойовий досвід на нову стратегічну перевагу.

«Для нас це можливості інвестицій, експорту і популяризації українського оборонного виробництва», — наголошує експерт.

Крім того, співпраця може мати і політичний вимір. За словами Коваленка, активніша взаємодія з країнами регіону може змінити і їхнє ставлення до війни в Україні.

«На Близькому Сході про Україну часто знають дуже мало. Для багатьох це була просто країна десь за тисячі кілометрів, де відбувається “якась війна”. Зараз ситуація змінюється — і це працює на нашу впізнаваність і репутацію».

При цьому йдеться не лише про гроші чи імідж.

«Можливі різні формати співпраці — від інвестицій у виробництво до реекспорту озброєння. Наприклад, країнам Перського регіону потрібні дешеві рішення, щоб збивати шахеди, тоді як Україні для боротьби з балістикою потрібні саме ракети», — пояснює Коваленко.

Українські дрони у великій геополітичній грі

«Американська безпекова парасолька виявилася дірявою. Країнам регіону знадобилася допомога — і Україна виявилася фактично єдиною країною, яка має реальний досвід боротьби з масованими атаками дронів», — каже експерт з озброєння Defense Express та військовослужбовець 413 полку Сил безпілотних систем «Рейд» Іван Киричевський.

На його думку, історія з українськими дронами для Близького Сходу — це не лише про технології, а передусім про геополітичну гру, нові партнерства і холодний розрахунок.

«У нас є інтерес вибудовувати тісніші відносини з країнами Перської затоки — зокрема через їхні особливі контакти з російською Федерацією. Наприклад, Об’єднані Арабські Емірати вже неодноразово виступали посередниками у питаннях обміну полоненими», — зазначає Киричевський.

Тому співпраця може мати і прямий практичний ефект для України.

«Якщо наші фахівці допоможуть, наприклад, Еміратам, а ті у відповідь допоможуть повернути українських полонених — хіба це мала ціна?» — зауважує він.

Водночас потенційний експорт українських дронів-перехоплювачів може дати Україні не лише економічний ефект, а й політичний та дипломатичний важіль.

▶ ️— Зараз у нас справді сильний момент. Ми можемо, по-перше, прозвучати репутаційно, а по-друге — щось виграти дипломатично

Президент України Володимир Зеленський вже окреслював можливу логіку: Україна допомагає країнам Перської затоки технологіями боротьби з дронами, а вони, зі свого боку, можуть тиснути на росію, щоб домогтися бодай місячного перемир’я, — пояснює експерт.

Навіть коротка пауза у бойових діях, за його словами, могла б мати цілком практичну користь для України.

«Що дає цей місяць? Передусім можливість для війська перепочити. Провести ротації, дати людям відновитися, накопичити боєприпаси і ресурси, які не будуть витрачатися щодня в боях», — підкреслює Киричевський.

Зацікавлені ми і в оборонному бартері.

▶ ️«Ми продаємо дрони — дешевшу зброю для збивання шахедів, а вони нам продають Patriot», — пояснює він.

Водночас експерт різко критикує поширений в українському інформаційному просторі страх того, що допомога партнерам нібито послабить оборону самої України.

«Парадокс у тому, що дрони в України є — а от людей, які могли б їх застосовувати, бракує», — говорить Киричевський.

За його словами, масштаби виробництва безпілотників в Україні вже давно перевищили рівень, який ще кілька років тому здавався фантастичним. «Ми починали приблизно з 900 дронів-перехоплювачів на добу. Зараз цей показник перевищує півтори тисячі».

При цьому самі системи стають дедалі складнішими. «Рівень складності деяких систем безпілотної ППО можна описати просто: це зенітна ракета, тільки з пропелером. Головне — задати радіус польоту, а далі дрон сам знаходить ціль».

Однак, за словами Киричевського, головна проблема України часто полягає не у відсутності можливостей, а у створенні занадто голосного інформаційного шуму, який заважає професіоналам тихо робити свою справу.

«У нас якась дуже дивна українсько-інформаційна дискусія розвивається. Ми всі мріяли, що війна закінчиться, і за нашою зброєю стоятимуть черги. Так ми вже їх маємо!

▶ ️Чи могли ми уявити 24 лютого 2022 року, що доживемо до моменту, коли американці будуть облизуватися, дивлячись на наші технології? Але цей момент настав — і замість тріумфу ми починаємо сумніватися»

Додатковим фактором, який знову ж таки тримає м'яч на українському полі, стають проблеми російських систем ППО на міжнародному ринку.

«Емірати розраховували, що їхні десятки російських “Панцирів” закриють небо. Але ці системи провалилися. І тут виникає очевидне — ми маємо показати, що українські рішення працюють краще», — каже експерт.

При цьому Киричевський наголошує: у війні технологій ключову роль відіграє не ексклюзивність розробок, а швидкість їхнього впровадження.

«FPV-дрон — це радіозв’язок, електромотор, акумулятор, вибухівка і композитна рама. У цьому немає якоїсь магічної технології. Питання не в тому, хто сидить на “золоті”, а хто швидше впроваджує ці рішення на полі бою».

Саме тому нинішня ситуація може стати для України шансом перетворити бойовий досвід на стратегічний ресурс.

«Ми вже навчилися отримувати військовий результат. Тепер нам потрібно навчитися оформлювати з нього політичний зиск», — підсумовує Киричевський.

Із цим погоджується і провідний експерт Українського центру дослідження проблем безпеки імені Дмитра Тимчука Олександр Коваленко.

«Для України це можливості інвестицій, експорту і розвитку оборонної промисловості. Будь-який військово-промисловий комплекс живе не лише за рахунок державних замовлень — його рухає саме експорт», — наголошує він.

Тож сьогодні українські дрони — це вже не лише інструмент оборони. Вони поступово перетворюються на технологічний аргумент у міжнародній політиці. І головне питання не в тому, чи зацікавлений світ у цьому досвіді, а в тому, чи зможе Україна використати власний військовий успіх як дипломатичний, економічний і стратегічний ресурс впливу.

Джерело: sestry.eu

Новости портала «Весь Харьков»