Як коронавірус змінить нашу роботу - можливо, назавжди

Covid-19 докорінно змінив нашу професійну діяльність. Ми зробили все можливе, щоб адаптуватися - та що чекає на нас у віддаленому майбутньому?

Журналісти BBC Worklife опитали кількадесят експертів про те, які найважливіші питання ми маємо ставити перед собою у 2020-му році та в наступні роки.

● Серія "Невідомі питання"

Минуло понад сім місяців, відколи Всесвітня організація охорони здоров'я проголосила Covid-19 пандемією. Сотні мільйонів людей пережили й переживають періоди суворого карантину. Багато хто мусив раптово перемикнутися на роботу з дому; мільйони людей лишилися без роботи.

Майбутнє видається непевним. Нам невідомо, коли суспільне життя повернеться у нормальне русло і чи повернеться взагалі, як невідомо й те, які шрами лишить по собі пандемія.

Журналісти обговорили з кількома десятками експертів, лідерів і професіоналів з усього світу такі питання: що ховається за завісою невідомості? Як ми будемо працювати, жити і процвітати у постпандемічному майбутньому? Як саме Covid-19 трансформує наш світ - можливо, назавжди?

Почнемо з розгляду теми роботи: яким чином пандемія нормалізувала віддалену роботу і що це може за собою потягти? Чи будемо ми знову ходити в офіс і, якщо так, то як часто? Як впливатиме "гібридний" формат роботи на нашу комунікацію, взаємини і творчість? Чи сприятиме робота з дому гендерній, етнічній та іншій рівності? І якого значення набуде робота, якщо офіси будуть лише віртуальними, а щоденна взаємодія між колегами втратиться?

Ми також досліджуємо перспективи людей, які не можуть працювати з дому, як і тих, чия робота залежить від стабільного припливу працівників у офісні центри. Чи винесемо ми науку з пандемії й чи збудуємо кращу систему захисту найвразливіших працівників? І якщо наше майбутнє - цифрове, як запевнитись, що ми не лишаємо позаду велику частину світового населення?

"Ми знаємо, що вже ніколи не працюватимемо, як раніше - навіть якщо поки що не знаємо, як саме зміниться наша робота", - каже співзасновник і директор компанії Slack Стюарт Баттерфілд. Утім, ми вже почали ставити важливі питання - і ось що кажуть наші експерти.

Чимало людей проводять удома як ніколи багато часу; трудові будні сімей визначаються такими факторами, як віддалена робота, дистанційна освіта та соціальне дистанціювання

● Мелінда Гейтс, співдиректорка Фонду Білла і Мелінди Гейтсів

Яке майбутнє гендерної рівності?

Чи світ нарешті поставиться серйозно до проблеми гендерної рівності? Це давнє питання, та нині я ще більше на ньому наголошую. Бо коли економічні системи світу напружились до максимуму, саме жінок першими виштовхнули за їхні межі.

Жінки вже й так виконували переважно низькооплачувану роботу. Коли ж спалахнула пандемія, їх частіше за чоловіків почали звільняти з роботи. За даними одного дослідження, у 1,8 рази частіше.

Це що стосується оплачуваної роботи. Крім того, оскільки мільярди людей тепер залишаються вдома, стрімко зросла потреба у неоплачуваній роботі - приготуванні їжі, прибиранні та догляді за дітьми. Жінки й раніше виконували приблизно три чверті цієї роботи; в часи пандемії цей розподіл ще більше "перекосився".

Звісно, оплачувана та неоплачувана частини економічної системи тісно пов'язані. (Одна набагато помітніша, але тримається на фундаменті другої!) Неоплачувана робота, що її виконують жінки, - одна з найбільших перешкод на шляху їхньої самореалізації на робочому місці.

Сподіваюся, що Covid-19 змусить нас побачити, наскільки нераціональна теперішня ситуація - й скільки ми всі втрачаємо, якщо обов'язки жінок удома обмежують їхню спроможність проявити себе за межами дому. Розв'язок проблеми залежить від уряду, роботодавців і сімей: чи запровадять вони справедливіші практики? Чи будуть їх дотримуватись?

● Стюарт Баттерфілд, директор і співзасновник компанії Slack

Скільки людей насправді хочуть працювати в офісі?

Ми знаємо, що вже ніколи не працюватимемо, як раніше, - навіть якщо поки що не знаємо, як саме зміниться наша робота. Що можна сказати напевно - те, що раптовий перехід на розподілену працю дає нам унікальну можливість повністю переосмислити виконання своєї роботи і управління своїми компаніями. Така можливість випадає раз на життя.

Якщо ми зуміємо відірватися від класичних "офісних годин з 9 до 17", ми матимемо нагоду зберегти найкраще з офісної культури й одночасно звільнитися від поганих звичок і неефективних процесів, від беззмістовних зустрічей до зайвої бюрократії. Кожен лідер переконаний, що здатен на краще і що справи можуть рухатись швидше: тож нехай ловить свій шанс!

З точки зору працівників, це радикальні зміни, які багато на що впливають. Люди переглядають свої рішення щодо місця проживання та формують нові очікування щодо гнучкості, робочих умов і життєвого балансу - і це незворотний процес.

Наша дослідницька група "Форум майбутнього" (Future Forum) опитала 4700 працівників інтелектуальної праці і виявила, що більшість не хоче повертатися до колишнього способу роботи. Лише 12% хочуть знову працювати в офісі повний день, тоді як 72% підтримують гібридну модель віддаленої та офісної праці.

Ці зміни в наших методах ітимуть рука в руку зі зміною в інструментарії. Звісно, ми вважаємо, що програмі Slack належить важлива роль як новому професійному осередку в нашому "передусім цифровому" світі; втім, можливості цифрової трансформації широкі та різноманітні.

Добре ними користаючись, компанії стимулюватимуть залучення персоналу, виявлятимуть організаційну адаптивність, зберігатимуть спільне розуміння цілей і методів і, нарешті, забезпечуватимуть успішну командну роботу у всіх сферах діяльності та локаціях. У цій новій професійній ері такі компанії матимуть перевагу над конкурентами.

● Елізабет Рейнольдс, виконавча директорка цільової робочої групи "Праця майбутнього" (Work of the Future), Массачусетський технологічний інститут

Що буде з тими, кого дистанційна модель праці залишить без роботи?

Ті, хто може працювати з дому (у США це близько 40% працевлаштованого населення, переважно з високоосвіченого прошарку), відчують значні зміни у щоденній професійній рутині. Якщо люди витрачали час на дорогу до офісу, вони виграють в середньому годину на день; як свідчать опитування, навіть після пандемії більшість компаній дозволить працівникам працювати з дому якусь частину тижня - від одного до трьох днів.

Найімовірніше, сформується гібридна модель, в якій керівники намагатимуться поєднати сильні сторони віддаленої роботи з перевагами суспільної взаємодії, а також творчістю та інноваціями, які зазвичай народжуються у спільній роботі пліч-о-пліч.

Та найбільший виклик у професійному житті - те, що буде з іншими 60%, тобто тими, хто не може працювати з дому.

Оскільки значно менше людей користуватиметься громадським транспортом, а також їздитиме у відрядження, це прямо вплине на тих, чия діяльність підтримувала та обслуговувала цих людей та їхні офіси. Кожен четвертий працівник зайнятий у сферах транспорту, громадського харчування, прибирання та обслуговування приміщень, роздрібної торгівлі та гігієни.

Ці робочі місця, часто зосереджені у великих містах і відносно низько оплачувані, зараз зникають або перебувають під загрозою зникнення найближчим часом. Ми мусимо укріпити соціальну систему захисту та інвестувати в те, щоби наші найвразливіші працівники могли поглиблювати свої навички й мали доступ до освіти та практичного навчання.

● Індраніл Рой, виконавчий директор Департаменту людського капіталу (Human Capital practice), компанія Deloitte Consulting

Як компанії зробитися "передусім віртуальною"?

Понад половини світової робочої сили наразі працює віддалено, а оскільки пандемія і далі загрожує масовому здоров'ю, нам світить тривалий період гібридної роботи - з дому та з офісу у різних пропорціях.

Ми вже вивчили деякі уроки: як виявилось, більшість завдань можна виконувати дистанційно без суттєвого зниження продуктивності чи якості.

Більшість працівників високо цінують гнучкість, особливо ті, кому далеко їхати до офісу. Втім, з часом виникає потреба і в спілкуванні лицем в лице, адже воно сприяє співпраці, зміцнює стосунки, допомагає розв'язувати складні проблеми й генерувати ідеї.

Постійна віддалена робота розтягує робочий день, розмиває межі між роботою та особистим життям і нерідко погіршує психологічний стан людини.

З такими перевагами та недоліками, організації мусять переглядати свої робочі практики та стандарти. Внаслідок такої "рекалібрації" врешті-решт постане нова життєздатна норма - скоріше за все, гібридна, коли частина колективу працюватиме з офісу, а частина деінде, з гнучким графіком.

Підприємства, що приймають цей новий стандарт діяльності - "передусім віртуальний" - виявляють наступні ознаки.

По-перше, робочі місця розподілені між домом, офісом та філіалами офісу. Працівники можуть обирати, як їм працювати - віддалено чи в офісі - залежно від характеру їхньої діяльності та преференцій їхніх команд.

По-друге, працівники всебічно підготовлені до віртуальної праці. Менеджери вміють керувати своєю командою, організовувати співпрацю, тренувати працівників, оцінювати їхню успішність та мотивувати - усе дистанційно.

По-третє, у компаніях користуються технологіями, що уможливлюють множинні режими роботи. Дані зберігаються на хмарах; доступ та заходи безпеки відрегульовані для кожного режиму; програми забезпечують бездоганну віртуальну співпрацю.

По-четверте, довіра та відчуття спільноти - високі пріоритети у корпоративній культурі. Працівники цілеспрямовано й дбайливо будують міжособистісні зв'язки.

З цими чотирма найважливішими ознаками організації можуть перейти на гібридну модель роботи й укріпитися в якості "передусім віртуальних".

● Даян Койл, співдиректорка Інституту громадської політики Беннетта, Кембриджський університет

Яка роль держави у цій новій економіці?

Економічний шок, викликаний пандемією, посилює актуальність певних економічних питань, що їх уже почали ставити раніше. Люди вимагають "відновити краще, ніж було" (за популярним гаслом), адже очевидно, що дещо пішло не так і з часом лише погіршується.

Один приклад - низька заробітна плата й жахливі умови роботи професій, які ми на словах іменуємо "життєво необхідними", від персоналу геріатричних пансіонатів до водіїв служб доставки та складських працівників.

Інший приклад - небезпечне погіршення стану довкілля, від екстремальних погодних явищ і втрати біорізноманіття (те й інше загрожує зменшенням продуктових запасів) до забруднення повітря і його наслідків для здоров'я людей.

Зупинімося на фундаментальному питанні про роль держави в економіці. Ми призвичаїлися до ідеї про те, що уряд і ринок - дві незалежні сфери і що загалом ринок знає краще.

Однак, спостерігаючи за реакцією на кризу в різних частинах світу, ми бачимо, як драматично уряд може втручатися в регулювання економіки. Можливо, знадобляться роки, щоби знову відійти від подібного втручання, навіть якщо уряд цього захоче.

Втім, з огляду на актуальні потреби - інфраструктурні інвестиції та перехід на зелену економіку, створення робочих місць, компенсацію освітнього дефіциту через уривчастість навчальному процесу у 2020 р. і далі, підтримку ключових галузей, таких як подорожі та мистецтво - гадаю, погляди суспільства на роль уряду сильно зміняться.

● Ерік Юань, засновник і виконавчий директор компанії Zoom

Як відеодзвінки і далі впливатимуть на форми ведення бізнесу?

Тепер, коли світ добре познайомився з відеокомунікацією, способи зв'язку і спілкування між людьми та організаціями зміняться назавжди.

Медицина, освіта, фінансові компанії, малі та великі бізнеси зростають та удосконалюються за допомогою відеокомунікації.

Лише цього року сотні тисяч підприємців - інструктори з йоги та фортепіано, психотерапевти, бухгалтери та багато інших - втримали і навіть розвинули свій бізнес, спілкуючись з клієнтами через відеозв'язок.

Ми вважаємо, що ця модель відіграватиме велику роль у нашому майбутньому; і тому, щоб допомогти підприємцям і клієнтам у спілкуванні, ми запустили OnZoom - нову універсальну платформу, де користувачі Zoom зможуть створювати і проводити як безкоштовні, так і платні події.

У найближчому майбутньому деякі організації приймуть гібридну модель роботи, коли певні дні працівникам треба буде проводити в офісі, а в інші - працювати з дому.

Їхнім керівникам треба буде узгоджувати "офісні" та "позаофісні" розклади працівників, щоби ставити всіх у рівні умови. Інші компанії працюватимуть лише віддалено за допомогою відеозв'язку. В обох випадках компанії зможуть досягати високої продуктивності і глибокої співпраці, а також приваблювати різноманітну робочу силу.

Тривала віддалена робота витіснила звичну модель "з 9 до 17" і розмила межу між домом і офісом

● Еріка Брешіа, головна операційна директорка, компанія GitHub

Як працівники взаємодіятимуть один з одним?

У майбутньому на нас чекає робота, розподілена між локаціями. Ми побачимо переворот: якщо раніше люди "за замовчанням" працювали з офісу, то тепер це буде віддалено. Ми у GitHub і раніше практикували переважно розподілену модель роботи, з працівниками по всьому світу, і це допомогло нам швидко вчитися та розвиватися.

Працівники різних відділів роками працювали віддалено, тож ми мали нагоду побачити, як віртуальна взаємодія породжує інновації.

Зважаючи на Covid-19, ми зараз переглядаємо те, як організовані та оформлені наші офісні приміщення, адже їхнє призначення зараз - створювати спільноту, а наради можна проводити і віртуально.

Перевага віддаленої моделі роботи також змусить деяких людей змінити свій підхід до комунікації та взаємодії з колегами. Тим, чия суперсила - легко сходитися з людьми "наживо" та додавати динамічності бесідам, доведеться підтягнути і письмову комунікацію.

Компанії, які не мають великої потреби у фізичній взаємодії, будуть змушені працювати подібно до розробників відкритого програмного забезпечення - у різних локаціях, в різний час, онлайн. Вже дуже скоро ми побачимо суттєві зміни: комусь вдасться досягти успіху в новому режимі роботи, а комусь ні.

● Робін Данбар, почесний професор експериментальної психології, Оксфордський університет

Чи не переоцінюємо ми віддалену роботу?

В останні кілька місяців ЗМІ навперебій прославляють нові моделі праці: розподіл робочих місць та роботу з дому. Не треба більше стояти в заторах чи пхатися у метро, не треба приїжджати додому без сил, коли діти давно вже сплять. На жаль, це лише замилювання очей.

Ми забули, що 20 років тому вже це пробували - і дуже швидко облишили спробу. На той час великі компанії з дорогою лондонською нерухомістю побачили в цьому можливість радикально скоротити витрати. Зіграти партію в гольф в обідню перерву, забрати дітей зі школи - що може бути краще? На особистому рівні, може, це й краще, але довго це не протрималося - з трьох вагомих причин.

По-перше, місце роботи - це соціальне середовище, а будь-який бізнес - соціальне явище. Без очних розмов, без неформальних зустрічей біля кавомашини, працівникам бракуватиме того самого "процесу", завдяки якому все робиться, і робиться швидко.

Робочі групи швидко втрачають концентрацію, всі разом - відчуття приналежності, а з ним і відданість організації та її цілям.

По-друге, майже два десятиліття у нас спостерігається епідемія самотності серед молодих людей віком за двадцять років. Ця проблема особливо актуальна для випускників навчальних закладів, які влаштовуються на свою першу роботу у новому місті.

Оскільки вони не мають поруч рідних та друзів, робота - єдине місце, де вони можуть з кимось потоваришувати та взяти участь у соціальних подіях. "Ми йдемо на роботу, щоб побачити друзів!" - їхня типова відповідь на наші опитування.

По-третє, цифровий світ у Zoom і Skype не замінить особистих зустрічей. Легко сховатися від усіх, читаючи електронну пошту чи стрічку новин. Люди незручно почуваються у віртуальному середовищі й швидко починають нудьгувати.

Щоб розмова була природною і живою, число її учасників не має перевищувати чотири. Якщо ж учасників більше, розмова стає лекцією, де домінують кілька екстравертів.

● Жан-Ніколас Рейт, викладач організаційної поведінки, Університет Макгілла

Чи може робота з дому сприяти гендерній рівності?

Попри те, що сучасним організаціям непросто знаходити, втримувати та розвивати талановитих працівників, вони недооцінюють потужне джерело таланту: жінок. На стартових позиціях у компаніях, жінок близько половини, але лише третина - серед керівників вищої ланки й одна п'ята - серед топменеджерів.

Одна з причин, чому жінкам важче зробити кар'єру: вони частіше від чоловіків віддають пріоритет сімейним обов'язкам у порівнянні з роботою.

Якщо дати працівникам більше свободи вибору щодо того, коли і де їм працювати, це може сприяти гендерній рівності у два способи.

По-перше, дослідники давно встановили, що віддалена праця допомагає матерям краще врівноважувати робочі та сімейні обов'язки; відповідно, їм не доводиться жертвувати одним заради другого.

По-друге, дані, зібрані під час пандемії, дозволяють думати, що робота з дому більше залучає до сімейних обов'язків батька й чоловіка. Згідно з опитуванням американських подружніх пар, у багатьох із них сімейні обов'язки розподіляються між партнерами більш рівномірно, ніж до пандемії.

В опитуванні канадських чоловіків, які мають дітей, більшість відповіли, що з пандемією взяли на себе більше домашніх обов'язків і проводять більше часу зі своїми дітьми.

Якщо організації дозволятимуть працювати віддалено і після завершення пандемії, більше жінок опиняться у рівних умовах з чоловіками.

● Рітіка Хера, викладачка Індійського технологічного інституту, м. Делі

Чи лишатиметься робота нашою цінністю?

Для мене, найважливіше відкриття внаслідок пандемії та пов'язаних з нею обмежень полягає в том, що люди усвідомили - назвемо це "соціальну" чи "внутрішньо притаманну" - цінність роботи у своєму житті. Навіть ті, хто раніше жахався слів "час іти на роботу", тепер нерідко за нею сумують.

Звісно, я не маю на увазі тих, хто втратив роботу й прибуток, а мусить якось виживати. Я скоріше про тих, хто з комфортом працює з дому, навіть згадує старі хобі (такі як кулінарія чи малювання), розвиває нові навички (багато хто пробує себе у випічці) тощо.

Я вживаю слово "робота" в широкому сенсі - зокрема і про студентів, які зараз рвуться на лекції. Це явище помітно у різних економічних прошарках. Навіть така невеличка категорія працівників, як домашня прислуга, якій продовжували виплачувати зарплату під час суворого карантину, теж прагнула повернутися до робочої діяльності.

З різних причин, суспільство привчає нас думає, що ми працюємо задля грошей. Працюючи з дому, люди і далі отримують від роботи економічну вигоду, та все ж відчувають порожнечу у своєму житті.

Наступний крок, очевидно, має полягати в тому, щоб ми цінували роботу інших, навіть якщо вона не надто високо оплачується. На жаль, цей крок ми поки що не зробили.

Ті, кому професія і посада дозволяють працювати віддалено, можуть виконувати свою роботу з усамітнених місцин за межами міст. Утім, така розкіш також пролила світло на нерівність, що існує в суспільстві

● Карін Кімброу, головний економіст компанії LinkedIn

Яким чином перехід на віддалену роботу впливає на пошук вакансій?

На нашій платформі, ми спостерігаємо величезне зростання попиту на віддалену роботу; безсумнівно, це змінить ринок праці глибоко й надовго. На світовому рівні, кількість вакансій, де пропонується працювати дистанційно, з березня цього року зросла учетверо.

Ми також бачимо, що цей тренд відбивається і на шукачах роботи: кількість пошукових запитів з включеним фільтром "віддалено" на платформі LinkedIn з початку березня виросла приблизно на 60%, а частка заявок, поданих на віддалені вакансії у всьому світі, з березня збільшилась майже у 2,5 рази.

З настанням дедалі більш віртуальної епохи, де робота виконується дистанційно, люди, схоже, відчувають менше перешкод для знайомства та розбудови власної мережі контактів.

Останнім часом користувачі платформи LinkedIn легше йдуть на контакт з іншими користувачами, які живуть далеко від них.

Один з найкращих трендів, пов'язаний з поширенням віддаленої моделі роботи, - це демократизація можливостей і вільна міграція навичок по всьому світу.

Завдяки віддаленій моделі, компанії зможуть легше знайти потрібні таланти (особливо у тих сферах, які мало представлені у їхньому географічному регіоні), а також навички, яких бракує місцевим кандидатам.

● Наогіро Яширо, професор, викладач світового бізнесу у Жіночому університеті Шова

Чи висококваліфіковані працівники матимуть більше свободи?

Covid-19 сильно позначився на стилі роботи, звичному для міських жителів у Японії. Лише у Токіо переповнені поїзди щодня перевозять на роботу 2,4 млн працівників. Пандемія Covid-19 змусила багатьох представників перейти на віддалену роботу, і люди загалом задоволені її ефективністю та комфортом.

Однак гнучко поєднувати робоче і сімейне життя не вдається, бо суворий закон про працю змушує роботодавців стежити за дотриманням постійних робочих годин - з 9 до 18, з перервою на обід.

Цей закон розроблений з розрахунку на працівників фізичної праці, але автоматично поширюється на всіх. Поточні офіційні правила для віддалених працівників змушують їх брати вільні години у рахунок відпустки, якщо їм треба відлучитися в робочий час, навіть працюючи з дому.

Тим не менше, нова модель роботи, зумовлена Covid-19, врешті-решт звільнить висококваліфікованих працівників від обмежень часу та місця, а також, сподіваюся, змінить загальноприйняте, хоча й негласне зобов'язання працювати в одній компанії все життя на користь працевлаштування за контрактом.

Крім того, перехід на віддалену роботу стане важливим кроком до активації працівників літнього віку та з інвалідністю. "Білі комірці" ж підвищать свою продуктивність, маючи свободу від суворого японського контролю за часом.

● Джеанна Лундберг, співзасновниця і директорка компанії Respaces

Яке майбутнє офісних приміщень?

Кілька місяців тому я мала розкіш працювати у гарному офісі неподалік від дому, з начальником, який дозволяв працювати з дому, коли мені тільки хочеться. Друзі заздрили мені, адже майже всі вони мусили щодня працювати на одному й тому ж робочому місці.

Потім вдарив Covid-19, і офісна культура померла. Ніхто більше не мусив нікуди приходити. Компаніям доводилося виїжджати зі стандартних офісних центрів і сподіватися на те, що працівники справді працюватимуть з дому, а технології не підведуть. Отже, які висновки ми встигли зробити?

Коли я питаю друзів, чи хотіли б вони повернутися до роботи в офісі з ранку до вечора п'ять днів на тиждень - більшість каже "ні". Їм подобається, що не треба витрачати час на дорогу, що керівники їм довіряють, що можна будувати свій графік згідно зі своїми потребами. Та вони також жаліються, що з часом вдома стає тісно, нудно і самотньо.

Компанії переконалися, що віддалена робота і довіра до працівників не лише можливі, а й у багатьох випадках вигідні. Працівники зберігають ефективність і продуктивність, а до того ще й краще почуваються. Багато хто нині переглядає потребу у великих, дорогих і роками незмінних офісах, які раніше утримували.

Отже, якщо більшість населення не повернеться до роботи в офісі на повний день, але й не захоче весь час працювати з дому - яке майбутнє офісних приміщень?

Covid-19 відкрив нам важливість гнучкості та довіри, з економічної, екологічної та медичної точок зору. Наразі компанії беруться досліджувати різні варіанти, окрім однакового для всіх офісу; ми ж можемо починати по-новому використовувати простір та ділитися ним. Уявіть, як це чудово: мати доступ до нових локацій, що надихають вас і адаптовані під різноманітні завдання та проєкти, де б ви не були.

● Рашмі Данвані, засновниця компанії Art X

У чому виявляється довіра до працівників?

У формальній економіці, найочевидніші зміни спостерігаються навколо нематеріальних ідей, таких як довіра, підзвітність і життєвий баланс. В індійському бізнес-світі здавна існує дефіцит довіри, і з цього витікала необхідність контролю з боку певних ієрархічних та соціальних структур.

Пандемія, а саме вимушений перегляд наших звичок і перехід на роботу з дому, спричинила множинні зміни у розкладі сил. Влада поступово переходить від досвідчених лідерів і начальників у руки молодших професіоналів, які краще пристосовуються до цифрового робочого середовища.

По-друге, дякуючи цифровій професійної комунікації, робочі процеси, фінансування та оновлення статусів стають більш прозорими та видимими всім у робочому ланцюгу, і це нівелює вищезгаданий дефіцит довіри. Нарешті, межі між офісним та особистим простором, цифровим і життєвим досвідом, роботою та грою стають дедалі більш розмитими.

Наразі ще неясно, наскільки вдало організації скористаються можливостями, що постали з такої безпрецедентної ситуації, і адаптуються до неї, створюючи "нову кращу норму" для своїх працівників.

Кружляння між звичним веденням бізнесу та дотриманням соціальної дистанції - це складний і вишуканий танець; його невіддільна передумова - якісний доступ до інтернету

● Карен Міллз, дослідниця, Гарвардська бізнес-школа

Чи важче зараз бути підприємцем?

Малий бізнес і підприємництво - велика, хоч і неочевидна цінність кожного демократичного суспільства. У США через них здавна проходить шлях до американської мрії. Та що як у майбутньому цей шлях уже не буде таким відкритим? Розпочати бізнес у США дедалі складніше, а підприємницька діяльність уже переживає спад.

Зупинити цю тенденцію допоможе, зокрема, розширення доступу до капіталу. Фінансово-технологічне кредитування може компенсувати те, що банки недодають окремим ринкам чи спільнотам, хоча ми маємо пильнувати, щоб алгоритми позик не були упередженими і не поглиблювали наявну нерівність.

Майбутнє доступу до капіталу лишається неясним, та в одному можна не сумніватися: якщо підприємництво згасне, з ним згаснуть економічні перспективи і мобільність.

● Джей Ван Бевел, викладач психології та нейронауки, Нью-Йоркський університет

Чи зміни у нашій поведінці - це назавжди?

Ми щойно пережили найбільший в історії людства експеримент зі зміни поведінки. Питання ось у чому: які з нових звичок залишаться з нами, коли пандемія завершиться?

Гадаю, можна сміливо припустити, що з появою вакцини люди знову потечуть у ресторани та бари, на весілля й похорони, у відпустки та на випускні бали.

Однак у нас немає такої певності щодо того, чи будемо ми і далі носити маски під час сезону грипу - що, ймовірно, врятувало б життя багатьом людям і краще підготувало б нас до майбутніх пандемій - або чи продовжимо ми працювати з дому.

Загальне населення пройшло інтенсивний навчальний курс з новітніх технологій, і я думаю, що здобутий досвід і нові навички стануть справжніми рушіями змін.

Наприклад, вимушено перевівши працівників на віддалену роботу, багато організацій, напевно, побачать, що така модель дешевша та ефективніша, й захочуть її зберегти. Це призведе до появи вторинних і третинних ефектів, про які ми ще не думаємо.

Можливо, це сприятиме гендерній рівності серед працевлаштованого населення, оскільки як матері, так і батьки зможуть краще урівноважувати робоче і домашнє життя.

Віддалені працівники можуть мігрувати до менших і дешевших міст чи сіл. Та навіть в такому разі великі міста не зникнуть - гадаю, вони постануть з попелу, як той фенікс, оскільки митці та молоді батьки раптом зможуть собі дозволити мешкати у центрі міста.

Така реструктуризація суспільства може нас лякати, та насправді вона дає шанс кардинально новим соціальним механізмам - не лише ефективнішим, але й гуманнішим.

● Джон Тругакос, викладач організаційної поведінки та управління персоналом, Торонтський університет

Як модернізувати традиційні робочі механізми?

Пандемія Covid-19 докорінно змінила те, як люди працюють. Як результат, традиційні офісні професії, ймовірно, уже не будуть такими, як раніше. Пандемія змусила мільйони людей працювати віддалено, і численні компанії вирішили закріпити ці зміни як постійні.

Втім, щоб максимально збільшити переваги віддаленої роботи, треба знайти шляхи, які дозволять людям зберігати продуктивність та взаємозв'язок і при цьому не перетруджуватись.

Компаніям слід вбачати у пандемії шанс модернізувати традиційні робочі механізми. Тут має ітися не лише про роботу з дому, а й про відкритість до альтернативного графіку, у тому числі до чотириденного робочого тижня та шестигодинного робочого дня.

Водночас працівники мусять розвивати стійкість в умовах змін і активно охороняти межу між домом і роботою - не лише для того, щоб підвищити продуктивність, а й для особистого добробуту.

Щоб досягти цього, треба зокрема надати працівникам більшу автономію у виборі робочих механізмів особисто для себе. Самостійно контролюючи, як і коли їм працювати, люди відчувають більше задоволення і менше стресу, а їхні результати покращуються.

Нехай люди самі обирають, чи їм працювати з дому, чи ходити в офіс, чи шукати альтернативний варіант, який би їм підійшов.

У відповідь на цю дедалі гострішу проблему деякі компанії (наприклад, WorkMode з Торонто) уже почали відкривати коворкінгові простори у житлових мікрорайонах, з урахуванням вимог безпеки, зумовлених пандемією. Такі простори є альтернативою великих і людних офісних центрів і пропонують просте рішення для розмежування дому і роботи.

Ключ в тому, щоби працівники працювали продуктивно і були здорові, а для цього їм дається свобода працювати так, як їм зручно, але обов'язково з орієнтацією на цілі компанії.

Проактивні та прогресивні компанії неодмінно приймуть таку "нову норму" й зроблять її своєю конкурентною перевагою, водночас покращуючи життя своїх працівників.

● Анна Стенсбері, дослідниця питань нерівності та соціальної політики, Гарвардський університет

Чи ми тепер чутимемо працівників різних професій?

Один з найпомітніших ефектів пандемії у професійному світі: вона висвітлила, наскільки ми ігноруємо думку більшості працівників і як мало у них важелів впливу.

Це найразючіше у випадку низькооплачуваних, але життєво необхідних професій, наприклад, у харчовому виробництві чи доставці їжі.

Представники цих професій працюють за скромні (у кращому випадку) гроші, у складних умовах і під час пандемії часто змушені вибирати між втратою доходу чи ризиком заразитися хворобою, небезпечною для них і для їхніх близьких. Втім, те саме стосується і працівників у різних діапазонах прибутку.

Медичні працівники - ті, хто бореться з пандемією на передовій - помирають жахливими темпами і нерідко змушені працювати без достатньої інформованості, захисних засобів чи робочих практик, які б гарантували їм безпеку.

Працівники офісів, роздрібної торгівлі та готельного бізнесу не без вагань повертаються до довгих годин роботи у замкненому просторі з поганою циркуляцією повітря - але часто не мають реального вибору.

У багатьох людей це підняло на поверхню питання: чому я маю так мало впливу на своєму робочому місці? І що ми можемо зробити, щоби це змінити?

Це бажання бути почутим на робочому місці проявилося у страйках і демонстраціях у різних галузях та країнах, від складських працівників у Мілані до водіїв автобусів у Детройті, від пакувальників їжі у Північній Ірландії до медсестер у Гонконгу.

Воно проявилося у закликах до активної профспілкової діяльності або кращої представленості працівників у комітетах захисту здоров'я та безпеки на підприємствах.

Я очікую, що воно ще довго проявлятиметься у поколінні, яке на власній шкірі відчуло, як це небезпечно - не мати гучного голосу на робочому місці. Гадаю, це покоління наполегливо виступатиме і голосуватиме за всі можливі заходи з укріплення демократії на робочому місці та якнайкращу представленість рядових працівників під час прийняття рішень.

Відеодзвінки тепер заступили місце робочих чатів, і схоже, що наші способи взаємодії з колегами змінилися назавжди, незалежно від того, коли відступить пандемія Covid-19

● Чінмай Тумбе, професор економіки, Індійський інститут менеджменту

Як поглибиться нерівність між працівниками?

Пандемія загострює соціальну нерівність між тими, хто має якісний доступ до інтернету, і тими, хто його не має.

Перші можуть працювати з дому, жити де завгодно, займатися спортом у власній оселі та заощаджувати гроші у світі, де можливості витратити їх у своє задоволення наразі обмежені.

Другі ж ледь працюють або взагалі втратили роботу, не можуть виплачувати іпотеку, стали гірше харчуватися і змушені поступово виснажувати свої збереження. Сюди відносить величезна категорія трудових мігрантів, які у відчаї чекають, поки суспільство повернеться до нормального стану - адже робота з дому для них неможлива, а роботи поблизу дому зовсім немає.

Таким чином, безробіття й поглиблення нерівності можуть відкрити двері для нових політичних рухів, якщо й не революцій.

Світ після пандемії теж буде цікавим: відновлення економіки споживання з відчуттям близького часового горизонту (навіщо відкладати покупки та екзотичні відпустки, якщо життя може бути таким коротким?) разом із ностальгією за карантинними перевагами - вулицями без машин, чистим повітрям, якісним спілкуванням з родиною.

Гадаю, нам слід очікувати на те, що заможні люди потечуть у передмістя та утримуватимуть кілька домівок для різних функцій, тоді як менш забезпечені, але амбітні прагнутимуть підтягнути свої цифрові навички, щоб мати успіх у цю нову еру швидкісного інтернету.

● Кері Купер, професор організаційної психології та охорони здоров'я, Манчестерський університет

Чи будуть люди перепрацьовувати,аби краще себе зарекомендувати?

У наступні кілька років професійний світ драматично зміниться, не лише через Covid, а й через глибоку економічну кризу, з якою ми всі зіткнемося.

Звісно, робота стане гнучкішою, тобто люди по максимуму працюватимуть з дому і лише час від часу користуватимуться можливостями центрального офісу.

З роботою в офісі з 9 до 17 можна буде розпрощатися. Це буде вигідно навіть роботодавцям, адже дозволить їм суттєво зменшити витрати на утримання офісних приміщень.

Працівники практично перестануть їздити у відрядження, як у межах країни, так і за кордон; по-перше, вони і самі не захочуть подорожувати потягами та літаками, а по-друге, роботодавці прагнутимуть зменшити дорожні витрати.

Отже, майбутнє ділових стосунків - це Zoom, Skype і тому подібне.

Оскільки працівники боятимуться скорочень і загалом почуватимуться непевно у робочій ситуації, наступні кілька років на нас чекає масова схильність працювати понаднормово, не зважаючи на втому чи хвороби - так званий "презентеїзм".

Найімовірніше, перший час він виявлятиметься у частих візитах до центрального офісу, з тим щоб вдаватися в офісну політику та нагадувати про себе.

Та вже в наступні роки презентеїзм полягатиме в тому, що люди працюватимуть довше, створюватимуть і відвідуватимуть більше віртуальних зустрічей - хоча це не піде на користь здоров'ю працівників та їхній продуктивності. Нарешті, люди на керівних посадах теж будуть змушені сильно змінитися.

Нам знадобиться більше керівників усіх рівнів, які матимуть високий емоційний інтелект і добре розвинені соціальні навички: адже їм треба буде керувати людьми дистанційно, визначати, коли ті не справляються з роботою чи потерпають від психологічних проблем, укріплювати командні стосунки та розробляти нові продукти та послуги у віртуальному світі.

В минулому, підставою для підвищення людини чи прийняття її на керівну посаду були передусім її технічні навички; у майбутньому ж нам знадобляться менеджери, в яких технічні навички врівноважуватимуться комунікаційними. Таке основне зміщення акцентів у цьому новому професійному світі.

● Скотт Гелловей, професор маркетингу, Нью-Йоркський університет

Пандемія прискорила суспільні зміни - чи збережуться ці зміни?

Найвагоміша роль пандемії - у тому, що вона виступає як акселератор. Звісно, вона приносить щось нове та змінює напрямок окремих трендів; але передусім вона підсилює динаміку, яка уже і так існувала в суспільстві - від електронної комерції до дистанційних освіти і медицини.

І ось найбільше питання, яке постане перед світом з завершенням пандемії: чи збережуться ці зміни? Мільйони людей почали купувати продукти в інтернеті - чи збережуть вони цю звичку тоді, коли ходити у супермаркет буде безпечно?

Тисячі університетів зробили значні інвестиції у технології дистанційної освіти, а їхні викладачі та студенти розвинули нові навички - чи скористаються вони цими зрушеннями, щоб поширити свої пропозиції за межі традиційних стін, вкритих плющем?

Мільйони людей вперше відвідали лікаря, психотерапевта чи психіатра в його онлайн-кабінеті - чи продовжать вони отримувати професійні консультації в інтернеті, заощаджуючи час, гроші та бензин, чи сумуватимуть за фізичним контактом?

Поза діловим світом, пандемія виявила та поглибила разючі відмінності у прибутку, способі життя та можливостях людей. Представники робітничого класу втратили роботу або, якщо їхні професії охрестили "життєво необхідними", були змушені ризикувати власним життям за мінімальну плату.

А тим часом офісні працівники переїхали у свої маєтки у передмістях і продовжили отримувати багатозначні зарплати. Що робитиме молоде покоління, якому дістанеться такий діловий світ: відрине систему, яка його породила, вимагатиме реформ або ж вирішить, що безжальна конкуренція - їхня єдина надія?

Поїздки на роботу в години пік, які ще нещодавно були щоденним ритуалом працівників по всьому світі, майже зникли з життя багатьох із них

● Пурніма Латра, засновниця і головна консультантка компанії TalentED

Який вигляд матимуть інклюзивні офіси майбутнього?

Надворі 2020 рік. Якби на початку 1900-х якийсь футурист висловив передбачення щодо рівності між людьми у 2020-му, що б він сказав?

Ймовірно, він передбачив би абсолютну рівність між усіма людськими істотами. Однак ми з вами живемо у 2020-му - і все ще боремось з нерівністю, упередженістю та дискримінацією на робочому місці.

Розробляючи робочі місця для постковідної епохи, ми мусимо передусім думати про те, як зробити їх інклюзивними - відкритими для найрізноманітніших талантів.

Для цього нам треба буде приймати й радо вітати на роботі усіх, незалежно від гендеру, етнічної належності, віку, фізичних вад, когнітивних особливостей, обраного способу життя, сексуальної орієнтації та соціально-економічного походження.

Де б ми не працювали фізично, - вдома, в офісі, частково там і там, - ми маємо питати себе: чи достатньо інклюзивні наші робочі місця? Чи процвітають у нас різноманітні таланти?

Нога має лишатися на педалі газу. Це вимагатиме, щоби усі ми, на індивідуальному та колективному рівнях, були активними союзниками одне одному - активно створювали інклюзивні робочі місця, на яких працівники з різноманітними талантами почуватимуться цінними, високо оціненими, шанованими та "своїми".

● Ліла Престон, співдиректорка відділу інвестицій у зростання, компанія Generation Investment Management

Як враховувати вимоги сталого розвитку у бізнесі?

Ледь не за одну ніч пандемія докорінно змінила ринок праці: зникло близько п'ятисот мільйонів робочих місць повного дня (або рівнозначна кількість годин). Те, що буде далі, надзвичайно важливо, і ми у компанії Generation спрямовуємо всі зусилля на те, щоб майбутнє бізнесу було сталим.

Пандемія допомогла нам побачити, що багато які з поточних моделей роботи не можуть похвалитися сталістю. Безробіття зачепило мільйони людей по всьому світу, але найважче прийшлося молоді, представникам не-білих рас і жінкам. Мірою розгортання економіки після карантину, ми зобов'язані "відновити краще, ніж було".

Ми - інвестори, віддані меті досягнення сталості. У нашому розумінні, стале майбутнє професійного світу відрізнятиметься трьома основними рисами.

По-перше, люди отримуватимуть адекватну компенсацію - це не лише зарплата, яка видаватиметься їм на руки щомісяця, а й пенсійні заощадження, і покриття медичних витрат.

По-друге, професійний світ має розв'язати давню проблему недостатньої репрезентації меншин. Нарешті, компанії мусять вжити заходів, щоб посилити зростання продуктивності, яке було слабким задовго до пандемії та складає основну причину суспільного незадоволення.

Над цими завданнями уже працює низка молодих компаній, роблячи надзвичайно важливу роботу.

Деякі компанії зосередили зусилля на покращенні фінансової інклюзії: намагаються зробити так, щоб працівникам було легше скласти та виконувати план заощаджень на пенсію. Інші компанії працюють над зменшенням ціни доступу до соціальних переваг, включно з медичним страхуванням.

Така діяльність допомагає власникам малого бізнесу зекономити багато годин адміністративної праці, а також безмірно покращує життя їхніх працівників.

Не менш важливе розширення різноманітності серед працівників, а також полегшення фізичного доступу до роботи.

У сегменті висококваліфікованої праці, скасувавши вимогу присутності у фізичному офісі, компанії можуть відкрити можливості працевлаштування новим групам здібних працівників, як-от матерям малих дітей, ветеранам та людям з особливими фізичними потребами.

Віддалена та розподілена робота також дозволяє принаймні частково усунути упередженість у процесі підбору персоналу.

Як інвестори, які дбають про сталість, ми віримо: прийшов радісний поворотний момент. Пандемія, попри свої численні жахи, може прискорити появу кращого професійного світу.

● Вінод Кумар, виконавчий директор компанії Vodafone Business

Як зміняться офіси "після ковіду" завдяки новітнім технологіям?

Внаслідок пандемії Covid-19 ми бачимо масштабний перегляд соціальних домовленостей між роботодавцями та працівниками.

Те, як функціонує бізнес і як виконують роботу працівники, радикально і блискавично змінилось; це змушує обидві згадані сторони скоригувати свої уявлення про те, яке місце робота посідає в їхньому житті.

Традиційні часові межі робочого дня "з дев'ятої до сімнадцятої" також змінилися; роботодавці стараються надати своїм працівникам гнучкість у виборі робочих годин.

Ці нові соціальні домовленості між роботодавцями та працівниками породжують нові гібридні робочі формати: поєднання фізичних офісів з віддаленою працею, а також традиційних робочих годин з розсинхронізованою роботою; усе це стає можливим завдяки новітнім технологіям.

Отже, міркуючи про майбутнє роботи й ті зміни, які стануться у найближчі роки, я переконаний, що наш робочий день стане більш віртуальним і автоматизованим.

Завдяки розвитку 5G-мереж і взаємопов'язаної техніки можна буде обладнати точкові робочі станції у різноманітних географічних локаціях.

Ці віртуальні станції надаватимуть працівникам всі зручності цифрового робочого місця, від "асистентів" зі штучним інтелектом, які готуватимуть презентації, до пристроїв доповненої реальності, що дозволять провести нараду "за спільним столом" з працівниками по всьому світу.

Врешті-решт, компанії муситимуть створити цифрові робочі місця, так щоб працівники на всіх посадах могли працювати у гнучких умовах, водночас живучи своїм життям.

● Вайбгав Гуджрал, партнер консалтингової фірми McKinsey & Company

Як битиметься серце нашого офісу?

Навесні цього року, коли країни світу одна за одною закривалися на локдаун, компанії пристосовувалися до цього з направду дивовижною швидкістю.

Багато хто перейшов на віддалену роботу практично за одну ніч. Кухонні столи та крісла у вітальнях оберталися на робочі місця; працівники ретельно стежили, яке тло у них за головою, коли вони спілкуються по відео.

Багато хто з колишніх офісних працівників навіть підвищили свою продуктивність внаслідок економії тих годин, які вони раніше проводили в заторах чи аеропортових чергах, зате тепер могли присвятити розбору електронної пошти, а часом і чаюванню з сім'єю.

Однак, коли криза затягнулась, ми усвідомили, що продуктивність не вимірюється простою кількістю відпрацьованих годин.

Нам забракло того самого "серцебиття офісу" - енергії, що походить від випадкових зустрічей поза межами екрану; творчості, що народжується у спонтанній співпраці; довіри та взаємин, що будуються в численних миттєвостях взаємодії та негласних знаках уваги.

Отже, з перспективою виходу з кризи постає критичне питання: чи ми тепер працюватимемо інакше? Чи ті компанії, які зараз проголошують постійний перехід на віддалену роботу, стануть зразком для решти, а чи все-таки лишаться винятком?

Навіть невеликі зміни у робочих звичках можуть сильно вплинути на сферу комерційної нерухомості: першим чином, на попит оренди офісних приміщень, а далі, з ефектом доміно, на життя ділових середмість, яке обертається навколо потреб офісних працівників.

Зараз, як ніколи, керівники компаній переоцінюють сенс використання своїх приміщень. Чи потрібні їм великі площі у ділових кварталах, чи краще прийняти гнучкішу модель?

Зі зменшенням попиту більшого значення набуде якість; потрібні будуть ті приміщення, які найкраще підходитимуть їхнім користувачам, а також надаватимуть максимальні технологічні переваги.

Організації, що вдало вирішать згадані питання, можуть постати з кризи попереду всіх; вони приваблять більш кваліфікованих працівників, нададуть їм бажані умови праці та цілеспрямовано обладнають зручні робочі місця, сприятливі для співпраці і продуктивності у новому професійному світі.

● Розанна Дурруті, віцепрезидентка глобального відділу різноманіття, інклюзії та залучення, компанія LinkedIn

Як поєднуватимуться виховання дітей і кар'єра?

Наскільки ми бачимо, віддалена робота - це те, що віднині лишатиметься нашою константою. За вказівкою начальника чи за власним бажанням, багато хто з нас у безпосередньому майбутньому працюватиме з дому.

Велика частина кваліфікованих працівників дивиться на це позитивно та з радістю. За нашим нещодавнім опитуванням, 63% кваліфікованих працівників обрали б можливість і далі працювати з дому хоча б частково, навіть якби їхні офіси відкрилися, адже більшість з них (57%) ще не впевнені, що повертатися в офіс безпечно.

У таких умовах надзвичайно важливо, щоб керівники та лідери компаній визнавали унікальність ситуації тих працівників, у яких є діти.

Як керівник, ви можете розвивати таку корпоративну культуру, яка б підтримувала працюючих батьків, зокрема гнучкістю у графіку (наприклад, можна відійти від традиційних "з 9 до 17" та заохочувати усіх працівників прозоро спілкуватися щодо робочих годин і доступності кожного).

Також украй важливо, щоб організації розуміли: батьки мають свої перешкоди до повернення в офіс.

Дослідження, проведене нашою компанією, показало: прямо зараз, 30% кваліфікованих працівників з дітьми шкільного віку вважають, що не можуть зараз повернутися на роботу, оскільки не мають, кому доглядати за дітьми.

А 60% працівників кажуть, що їхні роботодавці не вжили жодних заходів, аби допомогти їм в узгодженні робочого графіку з батьківськими обов'язками.

Готуючись знову відкритись чи повернути працівників до офісу, компанії мусять забезпечити рішення на підтримку батьків і матерів, які у них працюють.

Серію підготували: Хав'єр Гіршфельд, Філіппа Фоґарті, Саймон Франц, Сара Кітінг, Еммануел Лафонт, Браян Лафкін, Рейчел Мішел, Вісвак Поннаволу, Медді Севедж і Мередіт Турітс

Источник: bbc.com

Новости портала «Весь Харьков»