Людство переживає смугу дедемократизації

Людство переживає смугу дедемократизації – рівень демократії у світі останні кілька років скотився до ситуації 1986 року, напередодні краху комунізму. Автократизація – глобальна тенденція, яка проявляє себе на всіх рівнях: автократії стають жорсткішими, демократії – менш демократичними, перехідні країни дрейфують у бік авторитаризму. Сьогодні 72% людства або 5,7 млрд осіб проживають у країнах з авторитарним режимом, з них 2,2 млрд живуть у «закритих автократіях», за повної відсутності громадянських прав і свобод, і лише 1,1 млрд – у країнах з повною демократією.

Автократизація схожа на епідемію – режими та суспільства переймають одне в одного одні й самі прийоми: практику дезінформації, токсичну суспільну поляризацію, боротьбу з «дезінформацією» як інструмент цензури. Демократичний опір цим тенденціям існує, але або поки що не досягає успіху, як в Ірані, або досягає, але в не найбільших і найвпливовіших країнах, а тому також не змінює загальної картини. Такі висновки випливають із щорічної доповіді міжнародного проекту V-Dem (лінк у першому коментарі).

По всьому світу політичні режими звертають на рейки авторитаризму або, як мінімум, погіршують якість своїх демократичних інституцій. Так, у 2022 році ситуація зі свободою слова погіршувалась у 35 країнах, хоча 10 років тому, наприклад, регрес спостерігався лише у семи. У 2022 році посилення цензури відзначалося в 47 країнах, зростання репресивності урядів щодо організацій громадянського суспільства – в 37, якість електоральних процедур погіршилася в 30 країнах.

Ренесанс авторитаризму спостерігається у всіх географічних регіонах світу, а ознаки дедемократизації притаманні різним типам режимів. Світ невільних режимів рухається до більшого авторитаризму. Так, нестійкі електоральні демократії трансформуються в електоральні автократії (Сальвадор, Угорщина та Індія), а тривалі електоральні авторитаризми стають закритими автократіями (Буркіна-Фасо, Філіппіни, Росія).

Але погіршується якість демократичних інституцій і посилюються авторитарні елементи також у стійких демократіях (Бразилія, Польща, Греція, США, Гана). Загалом за підсумками 2022 року 42 країни зрушили у бік автократії і лише 14 країн переживали демократизацію, тобто рух у зворотному напрямку – до полюса ліберальної демократії.

Подібний тотальний зсув у бік авторитаризму спостерігалося минулого разу 50 років тому – 1973 року, коли закінчувалася війна у В'єтнамі, а до влади в Чилі прийшов Піночет. При цьому багато країн, що переживають автократизацію (наприклад, Індія, Росія) є впливовими регіональними і глобальними державами, які в результаті здійснюють значний негативний вплив на ситуацію з демократією в інших країнах свого регіону. У той час як 14 країн, що демократизуються, – це в основному невеликі держави, в яких проживає 2% населення світу. Прогрес демократії в них не значно впливає на загальний стан справ на глобальній політичній сцені.

Інструменти та ідеологеми автократизації напрочуд схожі та поширюються від країни до країни як епідемія. Це, насамперед, дезінформація, що провокує токсичну поляризацію в суспільстві, яка поділяє його на «ми» та «вони», цензура, закамуфльована під боротьбу з «дезінформацією» («фейками») тощо.

Інститути ліберальної демократії здатні протистояти авторитарним тенденціям. Як приклад того, як країни, які переживали авторитарний відкат, змогли в 2022 році утримати демократію, в доповіді наводяться Бразилія, де Болсонару програв президентські вибори лідеру опозиції, і Польща, де політична конкуренція та активність громадянського суспільства перешкоджають спробам централізації влади правих. Зворотним прикладом у доповіді є Греція, де стабільно спостерігаються погіршення якості демократії, проблеми зі свободою слова та електоральним процесом.

Вісім з 10 країн, що найбільш демократизувалися за останні 10 років, в даний час є консолідованими демократіями – це історії успіху, де перехід виявився можливим. Ще вісім країн «приходять до тями»: незважаючи на авторитарний відкіт останніх років, ці держави демократизуються (Сейшельські острови, Вірменія, Гамбія, Гондурас, Непал, Шрі-Ланка, Фіджі та Мадагаскар).

Крім того, є приклади досить швидкого переходу до електоральної демократії: чотири держави з 10, які переживали демократизацію за останні 10 років, зробили стійкий перехід до демократії за останні три роки – Гамбія, Гондурас, Малаві та Замбія. У Гамбії політична ситуація продовжує покращуватися після поразки авторитарного президента Ях'ї Джамме на виборах у 2016 році; наступні президентські вибори, 2021 року, були визнані там вільними та справедливими. Цивілізована передача влади президентом закріпила демократичний прогрес країни. У Європі лідерами демократичного процесу є Болгарія, Чехія та Молдова, які покращують свої показники.

Експерти називають п'ять факторів, які відігравали ключову роль у восьми випадках прогресу демократизації із 10. Це, по-перше, великомасштабна масова мобілізація проти чинного президента. Так, у Молдові у 2014 році масові протести спалахнули після викриття фактів кричущої корупції правлячої еліти. По-друге, здатність судової влади протистояти спробам її підпорядкування з боку виконавчої. Так, у Словенії прем'єр-міністр Янез Янша намагався змістити баланс сили на користь уряду та посилити вплив на судову владу, проте мобілізація громадян та опозиції не дозволила це зробити, і партія Янша програла вибори. У ці дні аналогічне протистояння ми спостерігаємо в Ізраїлі. По-третє, це поєднання опозиції з громадянським суспільством. Так, у Північній Македонії у 2015 році опозиція та неполітичні НКО виступили єдиним фронтом після розкриття інформації про прослуховування урядом телефонних розмов. По-четверте, це перемоги на виборах, які спричинили зміну влади. Зрештою, п'ятим чинником є міжнародна підтримка демократичних тенденцій.

Глобальний регрес демократії у світі значною мірою пов'язаний у тому числі зі зміщенням балансу економічної сили між автократіями та демократіями. Зростаюча кількість автократій нині охоплює 46% світового ВВП, тоді як 1992 року, у кульмінаційний момент попередньої хвилі демократизації ця частка перевищувала 24%. Ключову роль у цьому зсуві відіграло зростання економіки Китаю. Проте швидко зростає економічний вплив інших закритих автократій (В'єтнам, Катар) і електоральних авторитаризмів (Ангола, Єгипет, Малайзія). Нарешті, такі економічно великі країни, як Індія та Туреччина, перейшли з розряду електоральних демократій в електоральні автократії. Водночас, залежність демократій у торгівлі від автократій за останні 30 років подвоїлася. Якщо тенденція останніх десятиліть збережеться, то автократії незабаром стануть домінуючими у світовій економіці.

Джерело: https://www.facebook.com/sergii.gromenko

Новости портала «Весь Харьков»