Національні травми Європи

Чергові зверхні і пихаті випади адміністрації Трампа в бік європейських лідерів, НАТО, окремих країн, потребують відповіді на питання – на підставі чого США вважають, що така інтонація їм дозволена? Коли це почалося, як це стало нормою і хто тому причина? І тут годинник історії слід знову відкрутити в #Після_війни

І перш за все варто зауважити, що Європа між великими війнами і після WWII це геть різні етнічно країни – до другої світової розселення народів було іншим. «Впродовж 1939-1943 років Сталін і Гітлер загалом позбавили їхнього коріння, переселили, вигнали, депортували та розігнали близько 30 мільйонів осіб. Коли нацистська коаліція почала відступати, почався зворотній процес.» (с) Т.Д.

Тут Джадт робить наголос, що німці, на хвилі наступу Рейху тільки встигли поповнити розкидані Східною Європою старі німецькі поселення, а як почався наступ СРСР, саме німці стали головною хвилею біженців, що тікали від червоних «визволителів».

Але не лише вони покидали свої домівки…

«Зі сходу йшли прибалти, поляки, українці, козаки, угорці, румуни та інші народи: декого гнали жахіття війни, інші тікали на Захід, щоб врятуватися від комуністичної влади …

З Балкан йшли не тільки етнічні німці, але й понад 100 тисяч хорватів – прибічників поваленого фашистського військового режиму Анте Павелича, що тікали від гніву партизан Тіто.» (с) Т.Д.

На кінець війни, на території Німеччини і Австрії крім мільйонів полонених солдат Верхмахту, були солдати армій союзників, що були звільнені з німецького полону, представники різних національностей, що воювали на боці Рейху: росіяни з числа антирадянської армії генерала Власова, французи, норвежці, нідерландці, бельгійці, українці - добровольці із структур «Ваффен СС», ті, хто співпрацював із режимом нацистів навіть в тому чи іншому статус – були в кожній країні сходу Європи і вони шукали притулку від радянської помсти.

А ще була примусова робоча сила німецької промисловості, або ж 280 тисяч італійців, примусово переселених до Німеччини, після того, як Італія капітулювала і вийшла із союзу з Третім Рейхом. Але крім силою завезених, в Німеччині були і добровільні заробітчани, що працювали ще до 1939 року і так і лишилися. Серед остарбайтерів, яким пощастило опинитися не в концтаборі на роботах, були ті, чиє становище в Німеччині було кращим, аніж в СРСР. Ці люди не були прибічниками режиму нацистів, але і насуванню «визволителів» - не раділи.

Окремий зріз людей – звільнені бранці концтаборів. А серед них – євреї, яким велося найгірше.

«З тих, кого звільнили, четверо з десяти (!) помирало впродовж кількох тижнів з моменту приходу союзницьких армій: західна медицина була не в стані допомогти людям. … Але євреї як вижили, як і багато інших безпритульних європейців, пробиралися до Німеччини. Саме в Німеччині мали бути розташовані союзницькі представництва й табори, та й в будь-якому разі в Східній Європі євреї не почувалися в безпеці. Після низки ПІСЛЯВОЄННИХ (!) погромів у Польщі (!) багато євреїв, яким вдалося врятуватися, виїхали назавжди: 63 387 осіб в Німеччину з Польщі лише впродовж липня-вересня 1946 року.» (с) Т.Д.

«Все, що відбувалося в 1945 році і тривало щонайменше рік безпрецедентним експериментом із етнічних чисток та міграції населення. Частково це стало наслідком «добровільного» етнічного відокремлення – як у випадку євреїв, які виїжджали з Польщі, де почувалися загроженими і небажаними, або італійців, що радше воліли залишити Істрійський півострів, аніж жити під югославською владою.

Від 1939 року було переселення румунів і угорців на спірних територіях Трансильванії. Радянська влада здійснила низку примусових обмінів населенням Польщі і України в 44-46 роках. Болгарія переселила 160 тисяч турків до Туреччини, Чехословаччина …1946 року обміняла 120 тисяч словаків які проживали в Угорщині на відповідну кількість угорців, що мешкали на на півночі від Дунаю в Словаччині. Подібні обміни відбулися між Польщею і Литвою, між Чехословаччиною і СРСР, 400 тисяч людей з Південної Бгославії переселили в нівнічну частину країни замість німців і італійців, які залишили ці території. Тут, зрештою як і всюди, згоди людей не питали. Найбільше переселення торкнулося німців.» (с) Т.Д.

Німецькі спільноти, навіть доволі давні, в Югославії, Угордині, Польщі, Балтійського регіону, західної частини СРСР (Україна і Білорусь), були приречені і знали про це.

Ще в 1942 році Британія погодилася на вимогу чехів щодо післявоєнного виселення німецького населення Судет. В 43 році на це погодилися москва і Вашингтон. В 1945 році Едвард Бенеш оголосив, що вони «вирішили усунути німецьку проблему …в республіці раз і назавжди». Німці і угорці мали віддати все своє майно державі. В червні 1945 року в них відібрали землю, 2 серпян того ж року вони втратили громадянство. Протягом наступних 18 місяців з Судет було вислано 3 мільйони німців. Під час виселень загинуло 267 тисяч осіб.

З Угорщини було виселено 623 тисячі німців, з Румунії – 768 тисяч, з Югославії майже 500 тис., з Польщі – 1 мільйон 300 тисяч. Найбільша кількість німців тікала із німецьких території, які було вирішено передати Польщі.

Настала нова реальність – Східна Європа була примусово очищена від німецького населення. На паперах, переселення мали проходити в людський спосіб, а в реальності… New York Times писали в жовтні 1946: «Масштаб цього переселення й умови, в яких воно відбувалося, ще не бачені в історії. Ніхто із самовидців цих жахів не сумнівається, що це злочини проти людяності, за яку історія стягне жахливу плату».

«По завершенні Першої світової війни змінювалися і перекреслювалися кордони, тоді як люди загалом лишалися на місці. Після 1945 року сталося протилежне… За деякими винятками, в результаті постала Європа національних держав, які були етнічно більш однорідні, ніж будь-коли раніше». (с) Т.Д.

«СРСР лишався багатонаціональною імперією, строкатість зберігалася в Югославії і Румунії (Трансильванія). … Натомість Польща – до 1938 року там проживало тільки 68% поляків, а в 1946 році вже – абсолютна більшість населення. Чехословаччина до Мюнхенської змови мала 22% німецького населення, 5% - угорців, 3% українців, та 1.5% євреїв – по війні переважно лишилися чехи і словаки. … З 55 тисяч чехословацьких євреїв до 1950 року (!) лишилося тільки 16 тисяч.

Давні європейські діаспори – греки і турки на Південних Балканах і навколо Чорного Моря, італійці – в Далмації, угорці в Трансильванії і на півночі Балкан, поляки в Україні та Литві, німці від Балтійського до Чорного моря і від Рейну до Волги, євреї по усій Європі – зменшилися і зникли. Народилася нова, «впорядкованіша» Європа.» (с) Т.Д.

І ці зміни були частково невідворотнім наслідком війни – міжетнічні та внутрішньоетнічні взаємини прихильників і противників того чи іншого табору війни. Але великою мірою перекрій Європи йшов із благословіння переможців. США, СРСР, Британія – кроїли мапи, цілком усвідомлюючи, що на згарищі Другої Світової йдеться, перш за все, не про національні інтереси і відбудову народів, а про зведення двох нових ворогуючих таборів.

Європа не мала вдосталь ресурсів дати раду мільйонному переселенню, тягар розселити біженців по таборах, прогодувати і в порядку черги відправити додому (чи до нового дому), лягав більшою мірою на США. Після Лендлізу це був наступний камінь в підмурок американської зверхності до Старого Світу. А для Європи – одна з травмп-причин подальшої слабкості і усвідомленого другого місця у взаємодіях із Вашингтоном. А ще – болючий мігрантський досвід, хоч і внутрішньоконтинентальний, переважно монорелігійний, але…

Далі буде…

P.S. на фото - один із різновидів бараків для переселенців

Джерело: https://www.facebook.com/v.haidukevych

Новости портала «Весь Харьков»