19.11.2020 08:12
Просмотров: 1037

Податкова амністія. Як це робили інші і навіщо вона Україні

Податкова амністія. Як це робили інші і навіщо вона Україні

"Досить вже безкінечних дискусій, час поставити крапку в цьому питанні, і я готовий це зробити", - заявив президент Зеленський в Раді про так звану "нульову декларацію".

Щоб обнулити податкові декларації, треба у той чи інший спосіб провести податкову амністію.

Президент Зеленський порушував цю тему ще до свого обрання. І він далеко не перший президент України, хто хоче "поставити крапку" у цьому питанні.

Проте досвід інших країн, які проводили податкові амністії, свідчить, що їх результати залежать не так від волі політичних лідерів, як від часу та обставин, які можуть бути або надзвичайно сприятливими, або абсолютно хибними. А також можуть бути не зовсім такими, як очікували їхні ініціатори.

До того ж, мало кому вдається по-справжньому "поставити крапку": якщо вже країна починає прощати несплату податків, здебільшого це доводиться повторювати нову і знову.

Навіщо потрібна податкова амністія

В теорії несплата податків - це злочин. Але під час податкової амністії держава не користується своїм правом карати, а дозволяє вивести з тіні та легалізувати капітал, який його власники здобували, не сплативши податки, або ж взагалі вивели з країни. За це вони мають можливість сплатити менші податки та/або уникнути покарання за їх несплату.

Зазвичай до податкових амністій вдаються країни, що розвиваються, чи країни із низькою податковою дисципліною. Інколи це відбувається після якихось надзвичайних економічних потрясінь чи криз, і тоді метою радше є швидке поповнення бюджету.

Критики податкових амністій, серед яких і МВФ, кажуть, що вони позбавляють сенсу сплату податків тими, хто все сплатив вчасно і повністю. А якщо й мають сенс, то лише як частина ширшої податкової реформи в країні із одночасним посиленням відповідальності за несплату податків вже після амністії.

Податкова амністія. Як це робили інші і навіщо вона Україні

Експерти відзначають, що результат податкової амністії передусім залежить від довіри до влади. Саме тому ефективнішими є амністії, які проводить нова влада на хвилі післявиборчої популярності.

Зазвичай кожна наступна амністія дає менший результат. По-іншому буває хіба тоді, коли уряд країни запропонує кардинально інші умови легалізації доходів.

Що в Україні?

Дані про обсяги тіньової економіки в Україні різняться залежно від методів розрахунків. Але очевидно одне: "тінь" є значною.

За даними міністерства економіки, безпосередньо перед запровадженням карантинних заходів навесні цього року частка тіньової економіки в Україні становила 31% від ВВП. Якщо ж робити оцінки за методом збитковості підприємств, то "тінь" становить аж 38%.

Попередні результати дослідження, проведеного Ernst & Young та Mastercard за домовленістю з Мінекономіки, НБУ та Держстату, свідчать, що майже чверть української економіки перебуває в тіні. При цьому майже 20% ВВП країни (700 млрд грн.) - це тіньова готівка.

У попередні роки обсяги тіньової економіки в Україні були ще більшими. Офіційно у Мінекономіки називали цифру у майже 40%, тоді як українські експерти говорили про половину економіки в тіні.

Саме тому практично кожна зміна влади в Україні супроводжувалася розмовами про те, що треба пробачити і забути про несплачені вчасно податки, а натомість наповнити економіку виведеними з тіні коштами.

Президент Зеленський та його команда не стали винятком. Про плани провести податкову амністію він згадував навіть у своїй передвиборчій програмі - мовляв, треба дати українцям шанс почати з чистого аркуша. Проте поки парламент працював "у турборежимі", руки монобільшості так і не дійшли до відповідного законопроєкту.

Згодом тему поновив новий прем'єр Денис Шмигаль, який обіцяв ясність із цим питанням до кінця 2020.

А нещодавно голова парламентського фінансового комітету Данило Гетьманцев навіть розповів, якими будуть головні норми відповідного законопроєкту, який найближчим часом мають зареєструвати в Раді.

"Концепт амністії повністю узгоджений. Тепер все залежить тільки від Офісу президента", - заявив депутат.

За словами Данила Гетьманцева, у питанні податкової амністії президент Зеленський та його команда орієнтуються на приклад Аргентини. Мовляв, там "виведено на світ божий 117 мільярдів доларів, до казни надійшло майже десять мільярдів американських "зелених".

А що ж в Аргентині?

Очевидно, у президента Зеленського мають на увазі аргентинську податкову амністію 2016-2017 років. Але в Аргентині була не одна податкова амністія, і не всі вони принесли стільки грошей.

Як розповідає кореспондентка BBC Mundo Вероніка Смінк, від повернення до демократії у 1980-х в Аргентині було шість податкових амністій.

Вони відбувалися тоді, коли податки, хоч і одні з найвищих в регіоні, були недостатніми, щоб покрити величезні бюджетні видатки, які змушували країну проходити через економічні кризи знову і знову.

За останні 40 років усі уряди, крім одного, вдавалися до того, що тут називають "відбілювання коштів". Хоча багато пересічних аргентинців думають, що це просто спосіб, у який дуже багаті, включно з політиками, легалізують свої "чорні гроші".

Через цю погану славу уряди намагалися уникати слова "амністія", а натомість називали це "Програма стандартизації податків" чи "Програма репатріації капіталу".

Щоб виправдати ці "програми", кошти спрямовували на популярні цілі - кредитування іпотеки для незаможних або позики для бізнесу.

Дві податкові амністії у 2008 та 2013 році за президенства Крістіни Кіршнер дали у скарбницю 910 млн доларів.

Нова влада хоче подати до Конгресу законопроєкт про нову податкову амністію для людей, які мають незадекларовану валюту, щоб вкласти ці кошти у будівельні проєкти і підтримати галузь.

Як це робили в інших країнах

Крім Аргентини, у світі існує ще кілька знакових податкових амністій.

В Індії регулярні спроби податкової амністії почалися майже одразу по тому, як країна стала незалежною від Великої Британії, і відбувалися в середньому раз на 10 років.

Амністію 1997 року, яку назвали "Схема добровільного розкриття доходів", багато хто вважає успішною, але так само багато хто критикує. Тоді ставку оподаткування порівняно із попередніми амністіями знизили до 30%, і до бюджету надійшло 2,5 млрд доларів замість очікуваного 1 млрд. Майже півмільйона платників податків задекларували все - від кілограмів дорогоцінних металів до слона, якого його власник роками приховував від податківців. Загалом було задекларовано активів на понад 8 млрд доларів.

Ще одна податкова амністія в Індії у 2016 році принесла до бюджету понад 4 млрд доларів за чотири місяці, а обсяги легалізованих капіталів сягнули майже 10 млрд доларів.

Перед цією амністією влада звернулася до близько 700 тисяч людей, яких підозрювала в ухилянні від сплати податків. По факту відгукнулися лише 64 тисячі. Але серед тих, хто взяв участь у амністії, були й, наприклад, власники мережі вуличної їжі в Мумбаї, які задекларували 7,5 млн доларів. Здавалося б, це багато. Але тоді урядові аналітики говорили, що індійці мають на закордонних рахунках та офшорних зонах близько 500 млрд доларів.

Від 1964 влада Індонезії, де 1% населення контролює понад половину національного багатства, також вдавалася до кількох податкових амністій, називаючи їх "програмами фіскального заохочення".

Перед початком останньої - у 2016 році - індонезійська влада підрахувала, що понад 300 млрд доларів, "зароблених" в Індонезії, їхні власники зберігають у зонах із пільговим режимом оподаткування, передусім у Сінгапурі.

При поверненні цих коштів в Індонезію можна було сплатити удвічі менший податок, ніж тоді, коли задекларовані кошти залишалися б в офшорах. А в Індонезії ці кошти можна було не лише покласти в банк, але й інвестувати у державні облігації чи інфраструктурні проєкти.

В результаті сума задекларованих коштів на 66 млрд перевищила очікування, а влада Індонезії назвала цю амністію найуспішнішою у світі. Проте з-за кордону повернулося лише 15% від очікуваного, а доходи бюджету - 8 млрд доларів - були на третину нижчі запланованих.

В Італії, де рахунок податкових амністій пішов вже на десятки, "відбілювання" тіньових капіталів стало чи не національним видом спорту.

В ситуацію навіть довелося втручатися Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), експерти якої радили італійській владі взагалі відмовитися від податкових амністій, щоб не руйнувати податкову систему.

Проте амністію 2001-2002 років, яка збіглася із переходом країни на євро, називають досить успішною.

Під час цієї амністії італійцям пропонували задекларувати активи за кордоном і сплатити повну суму податків, залишивши активи там, або сплатити лише 2,5%, повернувши їх в Італію. В результаті за перші 60 днів італійці повернули в країну понад 60 млрд євро і сплатили податків на близько 1 млрд євро.

Загалом під час амністії було легалізовано 73 млрд євро, що принесло 1,4 млрд євро податків.

Більшість коштів повернулися до країни зі Швейцарії - фактично, в італійські філії швейцарських банків.

Цю амністію спробували повторити і у 2009 році зі ставкою оподаткування у 5%, але успіх був уже не таким, хоч до скарбниці й надійшло 4 млрд євро податків.

За оцінками італійського уряду, тоді італійці тримали поза межами країни близько 500 млрд євро, з яких легалізували лише 80 млрд євро.

Здавалося б, італійську податкову дисципліну неможливо порівнювати із німецькою, але і в Німеччині у 2004-2005 була своя амністія капіталів.

У такий спосіб уряд країни намагався повернути частину капіталів, які заможні німці відправляли на рахунки у Швейцарії чи Ліхтенштейні у 1993-2002 роках, і пообіцяв громадянам, які легалізують тіньові кошти, не вдаватися до кримінального переслідування за несплату податків.

Але з виведених з тіні капіталів вони мали сплатити від 25% до 35%.

Хоча первинною метою було отримати в бюджет додаткові кошти, до федеральної скарбниці надійшло 1,2 мільярди євро - замість 5 млрд очікуваних.

На пострадянському просторі прикладом ефективної амністії тіньових доходів називають Казахстан.

У 2001 році там легалізували капіталів майже на пів мільярда доларів. Сума, здавалося б, не така й велика, але після цього світові рейтингові агентства підвищили кредитний рейтинг Казахстану.

Задекларовані доходи повністю звільнялися від сплати податків і необхідності пояснювати їх походження. А щоб ще більше заохотити власників тіньових капіталів вивести їх з тіні, усі податкові документи декларантів за 1995-2000 роки були знищені.

Одночасно з амністією були знижені податки - на 4% ПДВ і на 5% соціальний податок.

Під час наступної амністії 2006-2007 років з тіні вивели ще близько 6,7 млрд доларів.

Натомість у Грузії, яку часто згадують як приклад економічних реформ, амністія капіталів не просто не спрацювала, а стала справжнім провалом.

Оголошеною президентом-реформатором Міхеїлом Саакашвілі амністією у 2005 році скористалися лише восьмеро громадян, а бюджет отримав 35 тис. доларів доходів замість очікуваних 4 млн.

У Росії до податкових амністій вдавалися також кілька разів.

Формально перша з них відбулася у 1993, розповідає Сергій Козловський з Російської служби Бі-бі-сі.

Тим, хто приховував доходи, пропонували сплатити податки у повному розмірі. А за це держава обіцяла не застосовувати санкції. Ця амністія "не дала відчутного поповнення бюджету" - визнавали аудитори. За весь час амністії до податкових органів звернулися лише дві тисячі платників податків.

Ще одну спробу зробили у 1998 році, але тоді справа не пішла далі законопроєкту.

Наступна податкова амністія відбулася у 2007-му, коли фізичним особам та індивідуальним підприємцям запропонували легалізувати не задекларовані доходи 2006 року та сплатити 13% податок. При цьому джерела цих доходів можна було не розкривати, а суми - не обмежували.

Юристи відзначали, що тоді у Росії ця амністія була актуальна для тих, проти кого були порушені карні справи про ухиляння від сплати податків.

За час амністії легалізували понад 28 млрд рублів (близько 1,1 млрд доларів) доходів, а в бюджет надійшло 3,66 млрд рублів (близько 143 млн доларів за середньорічним курсом) податків. Це лише 0,33% від податкової бази за податком на доходи фізичних осіб за той самий період.

"Податкові амністії акумулюють, як правило, відносно невеликі суми додаткових доходів. Податкові амністії, що повторюються, часто є менш успішними у залученні додаткових доходів та мають негативний ефект на податкову дисципліну, тому що у платників податків формується очікування наступної податкової амністії", - писав російський економіст Олександр Риманов.

У грудні 2014 президент Путін анонсував амністію капіталів для власників офшорів. Фізичні особи могли подати у податкову декларацію дані про майно, контрольовані іноземні компанії та рахунки в іноземних банках, а влада гарантувала, що до них не буде запитань від правоохоронних органів.

Під час перших двох етапів амністії (2015-16 та 2018-19 роки) було подано 19 тисяч декларацій на суму у 35 млрд євро. Міністр фінансів країни Антон Силуанов назвав це "дуже непоганим результатом". Від 2019 року триває третій етап амністії.

При цьому, всупереч обіцянкам влади, в Росії були випадки, коли інформація із декларацій бізнесменів використовувалася проти них у кримінальних справах.

Ще одну податкову амністію Путін оголосив у грудні 2017 року, за кілька місяців до виборів. Але вона стала радше списанням податкових боргів, а не декларацією доходів. Тож експерти назвали її передноворічним та передвиборчим подарунком Путіна.

Источник: bbc.com

Автор: Анастасія Зануда

Графіка Олесі Волкової

Новости портала «Весь Харьков»


Читайте ещё:

15.07.2022 08:44    917
Март
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
 
Архив новостей

Ми рекомендуємо

  • Рощинская — доставка воды в Харькове на сайте vodar.in.ua.

Юридичне забезпечення порталу

Адвокат
СМОРОДИНСЬКИЙ
Віктор Семенович