Історії ЗСУ: боєць та мешканець Харківщини з позивним “Сова”
“Ми стріляємо, навіть під артобстрілом”, — доброволець Сова виїхав з окупованих територій задля захисту України! Вкрасти гранатомет з пострілами з під носа окупантів. Відправити загарбника “на концерт Кобзона” просто за чаюванням, “відсипати” по повній по ворожих позиціях. Все це — яскраві будні мешканця Харківщини, який подолав понад п’ятдесят кілометрів окупованої території, аби стати до лав 3-ї бригади оперативного призначення “Спартан”.
З гвардійцем-мінометником “Совою” ми познайомилися під час боїв на Сватівському напрямку.Сова миттєво зреагував на новину про повномасштабне вторгнення російських окупантів в Україну, адже не мав жодних ілюзій щодо морально-етичних цінностей вбивць, катів та гвалтівників, які повірили у свою безкарність. Загарбники дуже швидко просувалися українськими територіями: його рідне село Нова Гнилиця було окуповане вже 24 лютого, і пробуло у жорстокій неволі протягом семи місяців.
Тим часом з 26-го лютого Сова вже боронив Харків, і робив все можливе, аби наблизити деокупацію своєї малої Батьківщини.
“Виїжджав з окупації, щоб стати добровольцем. 26-го лютого я вже був на позиції. Я потрапив до ЗРД, — розповідає Сова. — Ми коло двох годин ночі зафіксували, як далекоміром міряють дистанцію до нашого БТР. Між нами та позицією ворога була дистанція півтора кілометра. На наступний день ми разом з братом, який теж служить та Руді (позивний бійця), пішли й знайшли там РПГ, по стріли, протитанкову ракету. Вони готувалися завдати удар. Але ми пішли, забрали все звідти, і поставили розтяжки”.
Подібних рейдів у біографії гвардійця чимало, адже він залюбки долучався до бойових груп, які робили різноманітні рейдові та розвідувальні заходи та формувалися на добровільній основі.
“У нас була група своя. Ми виходили на окружну, щоб виявити, коли й де працюють російські САУ, танки. Вони запускали свій дрон, нас бачили. Коли ми тільки починали рух в їхню в сторону, відразу був артобстріл. Та все ж ми виявили звідки вони працюють і все там замінували мінами ТМ. Потім до нас приєдналась група ОЗСП. Коли ми вийшли працювати, ми виявили окупантів, які сидять за вогнищем і просто п’ють чай. Звісно, ми їх помітили, і відпрацювали. Снайпер зняв трьох. Інша група потім перевірила результат. Ми також разом з добровольцями Археологом та Назаром долучилися до групи, де був фахівець, який мав пристрій для перехоплення зв’язку, досить успішно працювали на Північній Салтівці та П’ятихатках”, — ділиться гвардієць.
Командування досить швидко розгледіло лідерські якості, здібності швидко вчитися та бойовий характер Сови. І це вплинуло на його подальшу військову кар’єру.
“У липні я вже був командиром міномета “Васильок” (2Б9), калібр 82 мм. Ми працювали у Руській Лозовій, Дементіївці, Слатиному. Після того, як ми виїжджали працювати, нам казали, що ми відпрацювали дуже добре. Одного разу працювали під н.п. Слатине. Ми вже відпрацювали, і все було добре, але раптом помітили, що з лісосмуги виїхав БМП. Наш навідник Мур прямим наведенням чотири міни закинув по БМП, — пояснює “Сова”.
Але подальші зміни у на театрі воєнних дій поставили перед гвардійцем нові перспективи та нові задачі. — Нас перекинули на напрямок Куп’янська. А згодом на Луганський напрямок. Я став командиром міномета 120 мм. Ми працювали, де була переправа через ріку. Наша піхота по один бік стояла, а російська за рікою. Звісно, ми відпрацювали так, щоб наші бійці змогли перейти цю річку.
На Сватівському напрямку ситуація роботи менше не стало, скоріше навпаки. Мандрівний мінометний розрахунок працював і вдень, і вночі. За умов тотального насичення повітряного простору сенсорами противника це вкрай небезпечна робота, яка вимагає сталевої витримки“Зараз ми теж виїжджаємо, працюємо. Нас постійно бачать з безпілотників. І як тільки ми відпрацьовуємо, і зразу же відповідь йде. Якщо є команда, і треба вести вогонь, ми стріляємо, навіть якщо по нас йде вогнева відповідь ворога! — зізнається Сова.
Його невеличкий колектив пройшов жорстокі випробування на передовій. Більшість його побратимів прийшли з піхоти, і тому на власному досвіді розуміють, наскільки важко без артилерійської підтримки в окопі.Гвардійці бригади “Спартан” є питомою складовою Сил Оборони України, вони професійно нищать російських загарбників на східних рубежах, мужньо б’ються за волю та суверенітет українських земель.
Джерело: Східне оперативно-територіальне об’єднання Національної гвардії України
Підписуйтесь на Telegram-канал “Новини АТН”
146 
