Війна не розбирає статі: історії матерів, які на передовій чатують спокій країни
Медики, солдати та навіть інженери. Жінкам доводиться пильнувати не лише безпеку свого дому, а й оберігати країну на фронті
Упродовж п’яти років війни понад 7 тисяч українських жінок отримали статус учасника бойових дій. Серед них і чимало матерів. Мирослав Солонар розповість історії жінок, матерів, професіоналів.
Від початку російської агресії Людмила Менюк була волонтеркою. Та після загибелі на фронті молодшого сина Станіслава – сама стала до лав українській армії. Каже, зробила це для того, аби допомогти побратимам загиблого сина – у скрутну хвилину.
"Я прийшла на його місце – солдатом. Але так склалися обставини, що у важку для батальйона годину прийшлось взяти на себе більшу функцію, я начальник бронетанкової служби батальйона", - пояснює Людмила.
Вона довго не могла почати жити із думкою, що одного із синів вже немає. Тимчасовий спокій жінка знайшла у постійній роботі. Вона ремонтує та перевіряє боєготовність важкої техніки. Роботу не вважають жіночою, зізнається Людмила. Втім, бойові побратими були іншої думки.
"Ніхто не посміявся, всі підтримали мене. Я ще вагалася. Може ні, якось жінка і така служба поважна. Але хлопці сказали: "Мальва" – це мій позивний – ти зможеш, ми тобі допоможемо", - пригадує жінка.
5 років війни позаду. Тепер Людмила – справжній фахівець своєї справи. Знає мало не кожен гвинтик бронетранспортера. І робить висновок: "Я буду дуже вдячна нашій державі, якщо в мій батальйон дадуть сучасну бронетанкову техніку. Коли не треба буде ліпити з чогось – цукерку. А сісти. Ми ж маємо досвід війни".
Вчитися з нуля доводилось і "Лисі". Вона військовослужбовець Збройних сил, стоїть на передових українських позиціях. До ворога – кількасот метрів.
"Лиса" вміє тримати в руках автомат, куховарить, а ще не забуває доглядати за своїми донечками, яких у неї – троє.
Телефоном зі своєю малечею 24 на 7, розповідає "Лиса". Буває, що під час служби мама вирішує і домашні завдання.
"Таблицю множення ми вчили через навушник – стоячи на блокпосту", - пригадує "Лиса".
Намагається все встигати і поєднувати в собі кілька амплуа – Марина. Бійці для неї, як рідні діти. Жінка – старший бойовий медик. Врятувала – не одне життя.
Марина для своїх бійців – і мама, і психолог, і кухар. Каже, завжди мріяла служити в армії. Зізнається, коли прийняли на службу – була здивована і розгублена.
Попри важкі будні – Марина не забуває про свою сім’ю, яка чекає на мирній землі. Її чоловік та син, щодня говорять в один голос – "Давай скоріше додому".
Війна не розбирає статі. Три різні матері – інженер Людмила, медик Марина та солдат "Лиса" – на різних позиціях. Але все одно – разом. На варті Батьківщини.
Источник: 5.ua
Авторы: Мирослав Солонар, Сергій Клименко, "5 канал"