З цікавістю дивимось, як у «великої армії» тріщать по швах старі казочки

Ті самі, де «х*хли нє умєют ваєвать» — раптом закінчились. І тепер у їхньому нитті все частіше прослизає щось нове: погано приховане захоплення… і навіть заздрість — «ми так нє можем».

Особливо смішно, бо це ж ті самі люди, які роками розказували про «смішних селюків». А виявилось, що жарт був не про нас.

Історія взагалі штука незручна. Бо якщо її не переписувати під телевізор, то раптом з’ясовується: і армія на болотах починалась не зовсім «з них», і воювати їх теж довго вчили не зовсім «вони».

Але ж навіщо вчитись, правда? Куди простіше вірити в мультики про «втарую армію міра».

І ось тепер — реальність. Без пафосу, без декорацій, без «аналогов нєт».

Залишається тільки дивитись і звикати до нової думки: Україна — це не «якось там». Україна — це рівень.

Вони ще тріпаються. Але і цей міф — як і всі попередні — довго не проживе.

(с) Семен Шимко

Джерело: https://www.facebook.com/antivsepropalshik.vybrane

Новости портала «Весь Харьков»