Здоровеньки Були, Шановні Хохли!

Нарешті сталося – у Росії з’явилася передача українською мовою! Демократична та ліберальна, бо на демократично-ліберальному «Ехо Москви». Але без політики, бо, не дай Боже, аудиторія «Еха» здогадається, що в нас тут війна з їх країною…

Чому взагалі виникла потреба у такій передачі? Головний редактор «Еха» вважає, що росіяни «мало знають про Україну, про її історію та культуру, про мову та політику, про те, чим українці зараз живуть…»

Ох, хитрує Олексій Венедиктович Вєнєдіктов, ох і хитрує… Хоча б тому, що політику вони чіпляти не збираються. А щодо знань, то більшість росіян вже і так знає, що в Україні живуть фошизди та бандеровці, які можуть підступно напасти на Росіюшку. За даними ВЦІОМу українського вторгнення побоюються 31% росіян. А ще вони знають, що такої країни взагалі не існує – так їм головний стерв стерх казав. Такий дуалізм мислення росіян не бентежить – вони народилися, аби не тільки Кафку, а й Орвелла зробити бувальщиною. А меншість росіян знає правду, їм роз’яснення не потрібні.

Взагалі виходить цікаво – багато років ми жили разом у СРСР, після розпаду мешкали поруч, вони навіть вважали нас родичами, хоча час від часу щось нам влаштовували – або конфлікт на Тузлі, або «газові війни». Четвертий рік у Росії з усіх боків, хіба тільки ще не з прасок, говорять саме про події в Україні, а їм все замало. Тепер вони нарешті вирішили придивитися до нас уважніше: «Ой, а хто це тут поруч?»

Така пильна увага з боку газпромівського медіа не може не хвилювати. Хоча б тому, що багато хто й досі вважає «Ехо» опозиційною радіостанцією та останнім оплотом демократії у Росії.

Спочатку робоча назва передачі була «А що там у хохлов». Що ж, Вєнєдіктов принаймні знайомий з інетівськими мемами і тримає руку на пульсі сучасності… Але потім він пообіцяв: «Я не знаю, як в Україні сприймають слово ’’хохли’’, якщо воно образливе, то його у назві не буде».

Чи то Вєнік вважає свою аудиторію йолопами, чи то сам клеїть дурня, намагаючись показати, що він дійсно нічого про Україну не знає, але досить дивно чути таке від колишнього вчителя історії. Якщо дійсно не знає – запитав хоч би у Шарія, вони ж так дружньо спілкуються у Твітері…

Але раптом з’ясовується, що краєчком вуха трохи про Україну щось чув, бо додав: «Програма потрібна, аби люди знали що насправді діється в Україні, а не тільки про всілякі людожерства та імпічмент Порошенка».

Останні слова – це щось з розряду вологих мрій, а про людожерства я б послухала, бо розіп’ятий хлопчик з трусиків вже виріс, а новий не народився. З’їли, напевно…

Потім назва передачі змінилася на «Шо там у них», і нарешті отримала назву «Що там у них».

Не пронос, так золотуха.

Якісь настільки втаємничені та загадкові «вони», що марновірство навіть не дозволяє їх називати, аби не трапилось чогось страшного…

Мета цієї передачі виглядає досить мутною, починаючи з її ведучого Ганапольського, якій відмовився вести передачі в Україні українською, а на Москву чомусь почав віщати саме нею.

Спершу мені здавалося, що передача має створити оманливу думку, що російські ліберали наші друзі. Але ж всі українці давно знають, де саме закінчується російський ліберал. Хоча я вважаю, що російській ліберал не може закінчитися, бо він ще й не починався. І якщо з’явиться колись, то до цього ще дуже далеко.

Передачу я подивилася – несамовите видовище, як казав віслюк Іа-Іа, коли втратив хвіст. І дотепер не можу отямитися – що це взагалі було?

Ганапольській, володіючи українською дуже на середньому рівні, вчив початковому рівню мови двох молодиків-ведучих та слухачів. Третину передачі він присвятив тому, як українці вітаються. Ведучим було трохи смішно. Мені також. Чи то гурток юних українознаців, чи школа підготовки розвідників, щоб в них потім Гугл не відклеювався. Так і здавалося, що зараз прозвучить: «У вас продається слов’янська шафа?»

Але ні до шафи, ні до тумбочки справа не дійшла. Ганапольській переклав ще декілька слів та виразів, поговорив із слухачем з Одеси, – чи не забороняє влада спілкування російською мовою? Наприклад, на вулицях можна розмовляти? З’ясувавши, що можна, заспокоївся та перейшов до соцмереж. Пояснив, що Телеграм в Україні не заборонять, бо в ньому нема антиукраїнської пропаганди, а заборонили ті мережі, де всілякі кремлівські боти та пропаганда. Тобто – збрехав на блакитному оці, що і не дивно. Потім почалися співи – «Два кольори» у виконанні… Повалій. І ця вистава нарешті скінчилася.

Короткий зміст взагалі можна було б укласти в два рядки: «Є такі собі українці, вони можуть вітатися так, а ще й так, і навіть так… Дещо в них забороняють, дещо ні. А ще вони співають…»

Напевно, в наступній передачі нарешті буде про сало та горілку, адже без цього росіяни уявити собі українця не можуть. Головне, щоб більше не співали, бо багато наших співачок ротом, на щастя, вже переїхали до них.

Передача вийшла дурнуватою, і зовсім не зрозуміло, на яку аудиторію вона розрахована. Та як би не було, цей проект не може бути хоч у чомусь корисним для нас, він може бути тільки шкідливим.

Так, у Росії є нормальні люди, з якими ми підтримуємо дружні стосунки. Люди, а не кремлівські структури, якою є Газпром – головний акціонер вкрай «опозиційного» «Еха Москви».

Якщо вони вирішили зробити такий проект – їм це для чогось знадобилося. Якщо це вигідно їм – нам це може тільки нашкодити. Навіть якщо вони обмежаться старими піснями про головне – «мишебрати», «адинарот».

Источник: carpediem.net.ua

Автор: Маріанна Пирогова

Новости портала «Весь Харьков»