Опера на 2 дії.

Лібрето П. Чайковського, В. Буреніна, Л. Цегельського, Д. Чутра за поемою О. Пушкіна «Полтава». Консультанти: С. Олешко, М. Барбара, В. Маринчак.

Сценічна редакція театру.

Музично-театральна «мазепіана»   дуже обсяжна і цікава, до неї залучилися композитори, письменники, поети та кінорежисери зі світовим ім’ям протягом кількох століть. Опера П. Чайковського «Мазепа» - чи не найпопулярніша серед цих творів. Її чудова музика завжди надихала постановників та співаків на творчі відкриття.  Вистава посідала особливе місце в репертуарній афіші харківського театру ще за часи життя                              П. Чайковського.   Серед постановок ХХ ст. у Харкові можна виокремити  виставу  1923 р. (до 30-х роковин смерті   композитора) та останню за часом прем’єру опери     1949 р., успішно показану на гастролях нашого театру у Києві (1955).

         Природно, що  трактування опери до часів набуття Україною незалежності було пов’язано із усталеним для радянської ідеології розумінням Мазепи як зрадника російської імперської політики та царя Петра І. Проте ще у 1933 р.,  враховуючи соціально-політичні процеси в УРСР 1930-х років   і необхідність популяризації музики П.І. Чайковського у світі, діаспорні автори – відомий історик, культурно-політичний діяч Лонгін Цегельський і випускник московської консерваторії, пізніше балетмейстер - постановник у США і Канаді Дмитро Чутро – підготували нове лібрето до опери «Мазепа» з урахуванням інших уявлень про Мазепу як історичної постаті в історії  України.

Постановники харківської вистави вирішили створити власну редакцію тексту та, відповідно,  внести зміни у музичну драматургію опери. Цей варіант не уславлює російське військо та не кидає тінь зрадництва на гетьмана Мазепу, зберігаючи основну лінію опери – драматичну історію кохання Мазепи та Марії.   «Мазепа» П. Чайковського містить риси лірико-психологічної та історичної драм. Тож  в музичній драматургії опери поряд з ліричними епізодами постають яскраві жанрові й драматичні масові сцени, що відтіняють красу любовних стосунків надають їм особливого почуття.

В опері Мазепа – герой, охоплений суперечностями. За словами диригента-постановника В. Гаркуші, автори вистави «хочуть   показати Мазепу-людину, яка щиро любить свою Марію і страждає від того, що державні справи змушують його чинити жорстоко з нею та її батьком. Мазепа  повинен думати про державу, не дивлячись на почуття та особисті уподобання»…