У Харківському національному академічному театрі опери і балету готується до показу беспрецендентный проект, аналогів якому немає в Україні. А поодинокі спроби у світовій практиці «оживити» балет П. Чайковського за рахунок справжньої водної стихії, мають разовий характер й не стають репертуарними «хітами». У нинішній прем'єрі наш театр, з одного боку, продовжує плідну співпрацю з європейськими менеджерами і інвесторами (зокрема, з бельгійським імпресаріо Патріком Лево), з іншої - продовжує постійний пошук нових постановочних рішень, цікавих сучасному глядачеві. На стику цих тенденцій народилася ідея поставити «Лебедине озеро» на воді, тобто зробити зримою сценічну метафору авторів знаменитого балету і відійти від набридлих штампів імітації водної поверхні і примітивних лебединих муляжів. При цьому танець задуманий не просто «на березі» озера, а немовби просто на його поверхні, у великому, але неглибокому басейні розміром 12х16 метрів (він вже виготовлений, і зараз використовується для репетицій). Ноги танцівників і балерин опиняються під водою по щиколотку, що практично не заважає виконанню традиційних балетних па і складних партерних елементів сучасного танцю, коли тіла артистів повністю покриті водою. Як відомо, балет П. Чайковського «Лебедине озеро» в класичному варіанті розділяється на 4 дії. Причому, друга й четверта відбувається на березі (у нашому варіанті просто на воді). Партії чорних лебедів Й. Нусс доручив танцівникам, білих - балеринам. Є багато сюрпризів і в хореографії. Наприклад, танець маленьких лебедів на водній гладіні виконуватимуть не чотири танцівниці, як завжди, а відразу дванадцять, причому рухи танцю залишаться такими само, зміниться тільки його композиція. Багато напрацювань авторів класичної редакції балету Маріуса Петіпа та Лева Іванова залишаться незайманими, але Йохан використав також декілька фрагментів легендарної постановки «Лебединого озера» Рудольфа Нурєєва і деяких інших європейських хореографів, особливо в першому і третьому (традиційних) діях. Втім, зміни будуть і в самому сюжеті балету. Інтрига в тому, що злим чарівником, який зачарував юну Одету і перетворив її на білу лебедицю, буде не Злий Геній, що з’явився нізвідки, а підступний наближений Принца. Це чаклунство відбудеться ще під час увертюри до балету, даючи поштовх фантазії постановника. До речі, і фінал буде незвичайним - таким, який передбачив сам Чайковський.