емою вистави є суспільство, вражене травмою війни та її наслідками. Пережитий досвід насильства нікуди не дівається — він, розлитий у повітрі та просторі, знаходить вихід через зачинені двері квартир, вражає щоденне життя та стає частиною звичної поведінки. Пре-текстом вистави є книга нобелівської лауреатки Ельфріди Єлінек про повоєнну Австрію через історію трьох цілком звичайних родин. Авторки, на цьому тлі, створили посттрамватичну драму, яка складається з акторських етюдів, імпровізацій та особистих рефлексій. Як функціонує суспільство в контексті війни? Чи приречені діти повторювати помилки батьків? Чи можливо позбутись механізму відтворення насильства? Нам усім відомі утопічні відповіді на ці питання, але чесний діалог завжди болючий та дискомфортний.