«Жізель» була створена в епоху романтичного балету й стала його найвищим досягненням. В основу сюжету покладено старовинну легенду про віліс – дівчат, які загинули від нещасливого кохання, а тепер, перетворившись на чарівних істот і бажаючи помститися за своє загублене життя, до смерті затанцьовують хлопців, що зустрічаються їм ночами на кладовищі. Та ж доля чекає й на Альберта, винуватця смерті Жизелі, але тінь його коханої самовіддано рятує юнака. Музика А. Адана позначена одухотвореністю та поетичністю, вона створює настрій та яскраві характеристики персонажів. І все ж головним багатством «Жізелі» є її хореографія, вирішена засобами класичного танцю – повітряна, польотна й, водночас дієва - така, що активно просуває вперед сюжет вистави. Так народжується душевний світ героїв балету, втілений в класичному, точніше, романтичному танці, опоетизованому музикою. Так народжується синтетична єдність, заснована на взаємопроникненні всіх елементів балету і нова його якість – музично-хореографічна драматургія.