Що ми пам'ятаємо з Шекспіра? Нудні монологи на уроках літератури. Щось про драматурга-якого-не-було. Смутний образ "принца датського" (чи "данського"?). "Бути чи не бути". Але Шекспіра не читають: дивись. Дивись, який юний і прекрасний у божевіллі принц Гамлет, коли в його руках - доля родини, і це все на сцені. Який же моторошний Клавдій, і шкода Гертруду. І за що так Офелію. І хто такий Розенкранц, чи то Гільденстерн. І чому Шекспір не завжди такий захоплюючий, як коли його грають інакше: без запилених декорацій і нафталіну.