09.09.2014
Просмотров: 673

Радянські червоні та питомі українські красні. Історія назв міст та селищ Харківщини

 Так склалося історично: «красний» не обов’язково означає в українській мові «червоний», а тому на карті Харківщини зустрічаються і «красні», і «червоні» назви.

Причому, якщо у групи «красних» назв походження пов’язано часто зі староукраїнським «красивий», то у «червоних» воно пов’язано безпосередньо з радянським минулим.

«Червоній – то любов?»

На карті області є 12 населених пунктів, де «червоний» вживається як прикметник, з них – три Червоні Поляни (в Ізюмському, Нововодолазькому та Барвінківському районах) два Червоні Степи (у Балаклійському та Сахновщинському районі) і два Червоні Шахтарі (в Ізюмському та Лозівському), причому остання назва – винахід суто харківський, більше на теренах України воно не зустрічається. Кажуть, що виникло воно досить далеко від териконів і шахт, тому що в Громадянську війну тут воювали загони Червоної гвардії, що складалися з колишніх шахтарів – звідси й назва.

Усі інші «червоні» існують на карті області в одному екземплярі, будь то Прапор, Шлях, Жовтень, Донець або Оскол. Найбільший і найменший населені пункти з таким «кольоровим» прикметником – у Балаклійському районі: у Червоному Дінці живуть 9883 особи, а в Червоному Шляху – всього 18.Значна частина цих населених пунктів виникла після 1917 року, тому й назву отримали ура-революційну, а частину було в тому ж дусі перейменовано, оскільки старі назви мали крамольний характер. Так, Цареборисів став Червоним Осколом, а Княжа Доліна – Червоним Прапором.

Просто Красні...

З походженням назви трьох Красних сіл (у Первомайському, Харківському та Кегичівському районі) ситуація не зовсім проста. Два з них виникли в 1920 році, тому навряд чи були названі через якусь особливу красу, швидше, це російськомовна версія все тієї ж революційної ідеї. Непрямим підтвердженням цьому служить метаморфоза з назвою села Красне Кегичівського району: перші десять років воно існувало під назвою Червоноармійське. Та й Красне Первомайського району згадується в документах XVIII ст. як маєток Кнайбе, а з 1918 року – селище Красне. Зате є виключення з усіх правил – село Зміївського району Красна (НЕ Червона!) Поляна. Ось там і втілився старовинний сенс слова «красний» як «гарний»: село було засновано в 1660 році і знамените воно, насамперед тим, що там була дача сім’ї Синякова, куди в гості приїжджали знамениті російські футуристи – Асєєв, Хлєбніков, Божидар.

...І головні Красні

Краснокутськ – селище міського типу, районний центр Харківської області. Заснований у 1651 році. Населення – 9636 осіб за даними перепиису 2001 року. Перша назва – Красний Кут.

Краснокутську по праву належить відразу кілька пальм першості. Дійсно, він – один з найстаріших населених пунктів області (так, він старший від Харкова на три роки, якщо вважати офіційну дату заснування). Його було засновано козаками Корсунського полку, які після битви під Берестечком осіли на пагорбах уздовж берегів річки Мерла. По-друге, Краснокутщина цілком виправдовує свою назву – це один із наймальовничіших районів. Красний Кут – «красивий кут», «красиве місце» – не випадково обиралася як місце поселення людей багатих і відомих: досить згадати сім’ю Каразіних, завдяки яким з’явився не тільки Харківський університет, а й знаменитий дендропарк, або сім’ю Харитоненків – цукрозаводчиків-мільйонників, які у своєму маєтку Наталівка створили своєрідний центр науки, культури і мистецтва.

Красноград – місто, районний центр Харківської області. Заснований у 1731 році. Населення – 22444 особи за даними перепису 2001 року.

На сучасному прапорі Краснограда зображено герб міста, поміщений усередину стилізованої фортеці. Це символічно: адже історія Краснограда починалася з фортеці, що входить до складу Української оборонної лінії, і названої Бєльовською, оскільки з міста Бєльов Тульської області прибув на будівництво лінії Бєльовський полк. Перші півсотні років місто проіснувало під цією назвою. «Самостійне» ім’я місту дали в 1784 році – не мудруючи лукаво, його назвали Костянтиноградом, на честь онука імператриці Катерини Другої Костянтина Павловича, того самого колишнього ймовірного царя, права якого формально захищали декабристи на Сенатській площі. А Красноградом місто стало в 1922 році: саме тоді місто за успіхи у виконанні продовольчого податку було нагороджено Червоним Прапором. Щоправда, паралельно досить довго існував і український варіант: Червоноград.

Ірина Мнішек, матеріал з газети "Слобідський край" №102 від 28.08.2014
Источник: slk.kh.ua

Новости портала «Весь Харьков»