09.09.2014
Просмотров: 679

Вища освіта по-новому: ректор НТУ «ХПІ» Леонід Товажнянський – про прийнятий закон

Ректор Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» професор Леонід Леонідович Товажнянський прокоментував новий закон.

Кваліфікації та наукові ступені

- Нагадаю, що Україна приєдналася до Болонського процесу в 2005 році, і нашу освітню систему потрібно привести у відповідність з його принципами. У зв'язку з цим новий закон передбачає, що вузи будуть випускати молодших бакалаврів, бакалаврів і магістрів. Будуть також доктора філософії і доктора наук. Доктор наук - це друга наукова ступінь, одержувана на основі ступеня доктора філософії. Ступінь доктора наук присуджується спеціалізованою вченою радою вузу або науковою установою за результатами захисту дисертації або опублікованої монографії або за сукупністю статей, опублікованих у вітчизняних та міжнародних виданнях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Ще одна особливість закону - скасовуються спеціалісти. Виконати цю умову нелегко, але така вимога Болонського процесу. Прийому на рівень спеціаліста більше не буде, а їхні програми інтегрують в магістерські. Фахівці вчилися півтора року. Думаю, що магістри після доповнення їх програми програмою спеціаліста навчатимуться трохи довше.

Закордонні стажування

- Новий закон про освіту розширює можливості для забезпечення мобільності студентів і законодавчо впорядковує різні напрями, які вже реалізуються в багатьох вузах України. У законі прямо вказується, що одним з основних напрямків міжнародного співробітництва ВНЗ є сприяння академічній мобільності науковців, викладачів та студентів. Перш за все, мова йде про участь наших вишів у міжнародних проектах і про стажування студентів за кордоном.

Призначення ректора

- Автономія вузу нерозривно пов'язана з тим, як вибирають ректора. У законі сказано, що ректора обирає на зборах колектив вузу, а міністерство має узаконити і підписати контракт. Раніше міністерство могло прислати ректора з іншого вузу і нав'язати колективу свою кандидатуру. Тепер цього зробити не можна - закон забороняє.

Ця норма важлива для вузів. Ректором повинна бути людина, яка виросла в установі, розуміє механізм його життєдіяльності, його структуру. Всі розмови про те, що ректори вийдуть з-під контролю, не мають під собою підстави. Адже є контракт, який може бути розірваний, якщо ректор не виконує своїх обов'язків. Звітувати про роботу потрібно щороку, колектив буде бачити її результати, і це - найкращий контроль.

Кар'єра в науці

- Відповідно до нового закону змінюється статус кандидата наук: ми переходимо на європейське поняття доктора філософії. Після закінчення магістратури випускник може вступити до аспірантури, де за новим законом він повинен два роки вчитися, ще два роки - проводити дослідження, і в результаті - захистити дисертацію. Також можна стати здобувачем кафедри і по закінченні чотирьох років захистити дисертацію.

Щоб одержати вчену ступінь доктора наук, потрібно вступити до докторантури й закінчити її протягом трьох років або ж написати дисертацію самостійно і захистити її у вченій раді. Це - вища вчена ступінь, і вона просто необхідна в ученого середовищі як найвищий рівень компетенції фахівця.

Якщо кандидатська дисертація може бути захищена у вченій раді або в разовій раді, створеній для даного захисту, то докторська обов'язково захищається в повному складі спеціалізованої ради, і це передбачено законом. При цьому обов'язковою умовою є перевірка робіт на плагіат.

Вузи також отримують право остаточного присудження вчених ступенів.

Навантаження викладачів

- У законі введено положення про те, що навантаження викладача повинно становити не 900 годин за навчальний рік, як зараз, а 600. Це дуже важливе питання: викладачеві потрібен вільний від лекцій час, щоб розробляти нові навчальні методики, розвивати науку і міжнародні зв'язки, їздити на конференції і семінари. Зараз такого часу у викладача мало. Але реалізація цього положення можлива тільки при збільшенні числа викладачів.

Відмова від Держказначейства

- Важливим досягненням закону є звільнення вишів від необхідності проводити зароблені гроші через Держказначейство. Зараз ця структура виділяє гроші дозовано: на захищені статті, на погашення кредиторської заборгованості. З грошей, виділених на незахищені статті, вуз, зокрема, купує все необхідне для виконання госпдоговірних робіт. Оплата через Держказначейство сильно гальмує фінансування наукової діяльності, виконання замовлень підприємств і розвиток університетів в цілому. Тепер в законі чітко сказано, що зароблені вишами гроші будуть проходити через державний банк. При цьому кошти, які надходять з держбюджету, залишаться на обслуговуванні в Держказначействі.

Автономія університетів

- Все, що має зараз у вищій освіті наше міністерство, створене в вузах: наукові досягнення, міжнародні зв'язки, системи підготовки фахівців, зв'язки з промисловістю, нові технології. Вуз - по суті своїй автономний. Тут створюють нові спеціальності, розробляють навчальні курси, стежать за якістю навчання. Тому за новим законом вузам дадуть більше академічної автономії, спрощується процес акредитації та ліцензування. Вся система вузівського навчання побудована на одному принципі: повна автономія вузу. Він сам собі готує викладачів, аспірантів, докторів, заробляє гроші, ремонтує гуртожитки і аудиторії, будує нові будівлі. Усім цим процесом керує ректор при будь-яких умовах.

Оцінка якості освіти

- Болонський процес передбачає наявність в країні внутрішньої і зовнішньої систем гарантії якості освіти. Внутрішня у нас є, але потрібна і зовнішня. Коли ХПІ входив до складу асоціації європейських університетів, від нас зажадали пред'явити незалежну оцінку рівня навчання у вузі. Ми звернулися до однієї з європейських організацій, яка провела обстеження, так званий Зальцбургский семінар.

Після створення відповідної української структури - Національного агентства щодо забезпечення якості вищої освіти - незалежну оцінку даватимуть її фахівці. Ця організація буде визначати якість підготовки в вузах за розробленими критеріями, серед них - перемоги студентів в міжнародних олімпіадах та всеукраїнських конкурсах наукових робіт, склад і кваліфікація викладачів, оснащення лабораторій, затребуваність випускників на ринку праці.

Упевнений, що створення такої організації - крок вперед. Так, ми будемо схильні до систематичного аналізу якості освіти, але в той же час будемо прагнути його підвищити.

ЗНО

- Необхідність системи, подібної до ЗНО, для нас, технічного вузу, була зрозуміла задовго до її введення в Україні. У ХПІ на вступних іспитах почали вводити тести, тобто виключати прямий контакт абітурієнта і викладача. Тому до ЗНО ми були готові. Але в результаті аналізу роботи ЗНО за кілька років стало зрозуміло, що тести деградували. Наприклад, в тестах з математики немає класичних задач для вирішення. Тобто може виявитися, що людина, отримавши 200 балів на ЗНО, вступає до університету і при цьому не може вирішити жодного завдання. Вона щось зіставила, десь вгадала, десь просто пощастило – і результат готовий. Ми категорично проти такого стану речей.

Якщо не підвищувати значимість середнього шкільного балу, то буде взагалі незрозуміло, кого ми до себе приймаємо. В цілому, система коефіцієнтів увійшла в закон, і ми цьому раді. А починаючи з 2016 року, впроваджується новий механізм електронного вступу до вузів і автоматичного розміщення місць держзамовлення.

Источник: vnz.org.ua

Новости портала «Весь Харьков»