Потойбіччя акції Єгора Васильовича Буркіна. Незалежне розслідування

Більшість українців відчувають інтерес, коли зустрічають свіже і незнайоме ім'я у медіа. Єгор Левченко не був широко відомий в Україні до останніх кількох місяців, коли його проект «Спіймати баригу» викликав ажіотаж і стало відомо його ім'я як ініціатора. Хоча про нього відомо небагато, ми вирішили провести деякі дослідження.

Зазвичай ми вступаємо в ментальну битву між добром/злом, чесним/нечесним і почесним/ганебним. Про Єгора Левченка важко зробити якесь однозначне судження через різні скандали, пов'язані з його ім'ям, і його численні суперечки з корумпованою мережею і складними фігурами. Найбільш підходящий ярлик, який можна віднести до Левченко, це, - «Праведний антигерой».

Яка інформація є про Єгора Левченко?

Єгор Левченко є творцем руху «Спіймай баригу». Він стверджує, що це соціальна акція по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, але вона не має нічого спільного з політикою.

Якщо коротко, то громадянин України, який обізнаний про продаж наркотиків або виробничу діяльність, може заробити гроші, повідомивши про злочинця, якого потім може затримати поліція. Розмір винагороди залежить від кількості знайдених препаратів - наприклад, якщо громадянин надасть поліції інформацію, яка призведе до виявлення лабораторії, що містить 30 кг заборонених речовин, він отримає винагороду в розмірі 1 мільйона гривень. Крім того, можна заробити 8000 гривень за звітність про «несунів» (торговців наркотиками).

Ініціатива «Спіймай баригу» до її запуску 1 травня широко висвітлювалася в багатьох засобах масової інформації, таких як телебачення та інтернет. Зовсім недавно стало відомо, хто за цим стоїть. Крім імені Єгора Левченка, більше майже нічого не відомо.

Подумайте про схему швидкого збагачення, в якій ви отримуєте винагороду за виконання доброчесного завдання. Як початкова реакція, багато українців, ймовірно, з підозрою поставляться до такої пропозиції, сумніваючись в її обґрунтованості та обумовленості. Хоча було б простіше пасивно відхилити пропозицію і нічого не робити, набагато вигідніше ризикнути і взяти участь. Це може виявитися чудовою можливістю з потенційною винагородою за те, що вони що ти твориш добро.

В інтерв'ю Стасу Домбровскі Левченко розповів, що заробляє на життя генеруванням лідів і арбітражем трафіку - видом інтернет-маркетингу, який залучає клієнтів на партнерські сайти (за допомогою реклами, односторінкових сайтів і т.п.). За залучення клієнтів клієнт платить винагороду лідогенератору. Судячи з усього, Левченко займається іншими видами діяльності в інформаційній сфері, в тому числі криптовалютою.

В інтернеті можна знайти зображення сертифікатів і подяку Єгору Левченку за надану їм допомогу після 24 лютого 2022 року. Це і постачання до військових потреб на фронт, і великі пожертви для Збройних Сил України, правоохоронних органів та медичного персоналу. Завдяки цьому він відомий не тільки як бізнесмен, але і як меценат.

Схоже, навколо Левченка точаться суперечки, деякі стверджують, що він причетний до торгівлі наркотиками і змушений переховуватися в Латинській Америці. Адвокат Андрій Кузьменко підтверджує, що Буркін перебуває за межами країни і стверджує, що заяви у ЗМІ не мають юридичної сили. Люди можуть трактувати інформацію про судові позови по-різному, однак, очевидно, що правоохоронні органи часто переслідують людей, бентежать не тільки великий бізнес, а і збуджують незаконні кримінальні справи. Особливо це актуально в технічній сфері IT.

Більше того, Україна приєдналася до Конвенції про видачу правопорушників, яка була схвалена багатьма країнами Латинської Америки, включаючи Мексику, коли в листопаді 2022 року набув чинності Закон No 2674-IX. Українські правоохоронці можуть оголосити підозрюваного в розшук, тоді мексиканські принципи можуть взяти його під варту і репатріювати в Україну за запитом, якщо на те є вагомі причини. Але такого, як ми бачемо - немає.

«Ворог мого ворога – мій товариш» 

Виявляється, Єгор Левченко неодноразово вступав в суперечки з людьми аморального характеру. Прикладом можуть служити звинувачення проти Михайла Маймана-Помогайбо, який, як вважають, скоїв різні проступки, такі як крадіжка грошей благодійного фонду і робота інформатором для іноземних державних структур.

Здебільшого Левченко взяв на себе відповідальність боротися з корумпованими правоохоронними органами, які часто займаються оборудками з наркотиками на чорному ринку, а не зупиняють їх. Саме поліція і її спеціальні підрозділи повинні ловити наркоторговців, оптових продавців наркотиків і навіть постачальників. Однак на практиці такі департаменти, як Департамент по боротьбі з наркозлочинністю, лише можуть створювати враження, що виконують свою роботу. А потім "справи" зникають через кілька років - начебто, через відсутність доказів.

Ініціатива «Спіймай баригу» дає можливість суспільству змусити правоохоронців виконувати свою роботу. Люди прибувають до поліцейської дільниці, представляють докази, такі як відеозапис підозрюваного в певному місці, а потім подають і запис організаторам акціі "Піймай баригу" за потенційну винагороду.

Багатьом чиновникам, Національної поліції та МВС це не подобається, але українське суспільство підтримало цю ідею: 40% опитаних висловили готовність взяти участь в такій акціі, А 70% вважають це благом для країни.

Якщо опоненти Єгора Левченка - негідники і нечесні люди, то в цей момент, перефразовуючи стару приказку «Ворог мого опонента - мій товариш», він виглядає товаришем чесної людини. Дійсно, можливо, не так прямолінійно «чесно і мило», а як «антилегенда». Більш того, можна навіть провести паралель з кзками братів Грімм. У них є такий яскравий персонаж, як Румпельштільцкін. Він аж ніяк не самий доброзичливий, його можна назвати сумнівним героєм, але справедливим. Зачаровані сили Румпельштільцкіна використовувалися не для власної вигоди, а для боротьби з корупцією і жадібністю на планеті.

Що стосується казки братів Грімм про Румпельштільцкіна, то пізніше в кінематографі та літературі було багато переробок цього персонажа. Його відвертість і схильність до потрапляння в заголовки газет не залишилися непоміченими, і незабаром вимога справедливості своїми досить незвичайними методами була належним чином визнана. Разюче це нагадує те, як Буркін підійшов до свого проекту «Спіймати баригу». Згодні?