«Наші їдуть!»: у річницю деокупації Ізюма місцеві згадують, як поверталися у вільне місто
10 сентября 2022 года, разведрота 25 десантной бригади. Все будет Украина. Ми уже в Изюме, прапор наш развевается. Хлопци, помашите, Слава Украине!
Жителька Ізюма Інга пів року окупації провела у селі неподалік, в Капитолівці. Згадує, як напередодні визволення раптово вщухли звуки обстрілів та вибухи.
Інга, жителька села Капітолівка
В цей день стояла тиша. Ми вже 9 числа знали, що наші в місті Ізюмі. 10 ми нікуди не поїхали, а 11 поїхали на гору Крем’янець, дзвонити рідним, що ми вільні. Я була в цій вишиванці і люди на мене звертали увагу, я перша її вдягнула. Сьогодні радісна подія у нас.
Жінка розповідає, як побачила колону українських військових. Каже, емоції не порівняти ні з чим.
Інга, жителька села Капітолівка
11 вересня, коли ми поїхали з села до Ізюма, ми спускалися з гірки і побачили величезну колону пікапів з нашими прапорами, з білими хрестами. І я з гірки летіла на велосипеді і кричала до хрипоти: «Наші їдуть, наші їдуть!»
Дмитро згадує, що потрапити у рідне місто тоді було не просто – довелося проїхати багато блокпостів з перевірками.
Дмитро
Ми заїхали в Ізюм, на стелі ми стояли години дві. З військовими обіймалися, дякували їм. А коли почали річку переїжджати, через понтон – запах гару такий був… відчувалося, що саме тут була війна. Емоції були, що ми вдома і їхати звідси не хотілося. Люди не вірили. Вони лягали спати – тут рф була, а прокинулися – Україна. Один сусід каже – не вірю, піду на блокпост перевіряти, такі навіть були.
За словами Тетяни, за рік місто дуже змінилося, люди продовжують повертатися.
Тетяна
Коли заїхали – було дуже страшно. Техніка побита, все обгоріло, люди похмурі. Зараз місто вже розквітає, люди повертаються. Коли ввечері їдеш – вуличного освітлення ще немає, але по домах видно, що люди живуть. І це радує, звичайно.
Настрій, каже Тетяна, неоднозначний, жінка досі не почувається у безпеці. Евакуювалася вона випадково, 20 березня. Раптово побачила на вулиці евакуаційні автобуси та вирішила їхати.
Тетяна
І кожен шорох, кожна тривога – ми завжди напоготові тікати. З сумкою з речами не розстаємось. Бо тоді коли довелося тікати – тікали з рюкзачком з документами та пляшку води взяли. Авіабомба поряд з нашим будинком впала, я думала він рухне. Рюкзачок схопили й побігли.
Газ, вода, електрика – все це в Ізюм вже повернули. З продуктами теж проблем немає, каже Наталя.
Наталя
Ізюм ожив, людей дуже багато стало, повернулися додому. Зараз все є: хліб, продукти. Наш хлібозавод пече, з Харкова привозять. З харчами зараз дуже добре. Все є.
У річницю звільнення Ізюма у центрі міста згадують тих, хто загинув від рук рашистів. Рятувальник Державної служби з надзвичайних ситуацій Костянтин Маляров отримав смертельне поранення 17 травня, коли повертався з пожежі – потрапив під обстріл.
Зоя Кузнецова, теща Костянтина Малярова
Дуже шкода таких людей. Йому хто не зателефонує – Костя, потрібна допомога, він все кидає та їде. Дуже допомагав людям. Двоє діток залишилося – маленька донька і вже 15 років сину. В них була міцна дуже родина. І донька вже півтора року не може відійти.
Одну з вулиць міста назвали на честь героя-рятувальника. Тут, на площі, зібралися й волонтери, які передають військовим саморобну спецтехніку. У тому числі й тим підрозділам, які звільняли Ізюм.
Богдан, байкер
Приїхали зараз наші мотобратья з усієї країни. Тут Київ, Біла Церква, Лозова, Донецька область, валки, Харків… Сьогодні ми зібралися з двох причин. Перша – день визволення Ізюма. Друга … Зараз всі роблять хто що може для перемоги. Ми робимо такі мотоцикли – ось один, другий, два стоять на причепі. І ми сьогодні передаємо нашим військовим 4 одиниці техніки для виконання бойових завдань. Є мотоцикли для евакуації, для перевезення БК, для розвідників, для дронщиків… І ми вже передали, сьогодні буде, 60 мотоциклів.
80 відсотків житлового фонду міста було зруйновано. Головна задача зараз, кажуть в Ізюмській військовій адміністрації, відбудувати житло та повернути людей.
Степан Масельський, начальник Ізюмської РВА
Буквально з перших днів ми почали відновлювати критичну інфраструктуру, надавати нормальні послуги з охорони здоров’я, розпочалася виплата пенсій, соцзахист. Намагаємось повертати людей до нормального цивілізованого життя, як це було до війни.
На черзі з відновлення електропостачання – Оскільська громада, а саме села Донецьке, Топольське, Вірнопілля. Лінії електропередач та трансформаторні підстанції – розбиті, електрикам доводиться відбудовувати все з нуля. До війни населення Ізюму становило 180 тисяч людей. За підрахунками адміністрації, у місто за рік повернулося близько 70 (сімдесяти) тисяч ізюмчан.
242 
