З дугінською філософією нових імперських замашок путін загнав себе в пастку

У чому полягає тактика путіна затягувати час з відповіддю Трампу про війну?
Перше й основне: путін сподівається, що вже сам проголошений факт наміру
● розслабляє наших партнерів щодо активного надання Україні воєнної допомоги,
● те ж стосується фінансування українського бюджету
● не сприяє розширювати санкційні пакети.
Всі ці три складові путін реалізовував уповні з кінця минулого року.
Ба, навіть влітку обіцянки Трампу завершити війну призвели до зменшення постачань зброї з Європи до України. Логічно — навіщо напружуватися, якщо вже завтра повернеться життя "до лютого 2022 року"?
Є оптимізм, що не на всіх європейських лідерів впливає ця гібридна тактика путіна з морквинкою, яку він постійно підвішує.
Схоже, це врешті-решт зрозуміли і в команді Трампа: не можна вестись на путінські обіцянки, бо за ними йде кома і тижні очікувань.
● путін каже "так" щодо завершення й одразу ж додає "але". І в оцьому "але" нарешті треба прочитати чіткий сигнал: миру без примусу росії відступити від своїх максималістських вимог не буде.
"кремлівські старці" мислять інакше, і це вже навіть не про раціоналізм, а про "місію". З цією дугінською філософією нових імперських замашок вони самі себе загнали в пастку, коли не можуть не продовжувати війну, бо зупинити цей маховик — означає прогнутися під Захід, означає перекреслити свою ж спробу вибудувати нову імперію, підкорити Європу і претендувати на місце за столом Китаю і США. Тому інтереси путіна є настільки очевидними, як і подальші його кроки. Які будуть в тому числі лежати в політичній площині. Думаю, наступною буде розмова телефоном з Сі перед зустріччю останнього з Трампом.
путін не може допустити, щоб ці двоє домовились. А відтак гадитиме навіть там, де планує потім поїсти. Бо це його остання гастроль. І попри те, що росія все ще має ресурси воювати, логіка підказує, що 2026 рік дійсно може стати вирішальним.
Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики
Джерело: espreso.tv



