Фатальна помилка? Чи державна зрада?

Якось непомітно промайнула дата 24 жовтня... А саме 32 роки тому, 24 жовтня 1991 року, тодішня влада кинула Україну в сьогоднішнє горнило жорстокої війни! В інтересах росії і на догоду нашим теперішнім союзникам, що так були схвильовані "неконтрольованим" розповсюдженням ядерної зброї! Так опікувались, що переклали цей "контроль" на кремлівських вурдалак... разом із 1270-ма ядерними боєголовками для всіх видів стртегічних міжконтинентальних балістичних ракет шахтного і мобільного базування та понад 3000 (за іншими оцінками 4200) тактичнх ядерних бомб, снарядів, інших пристроїв, що терміново були вивезені з території України до москолотських арсеналів!

Саме 24 жовтня 1991 року Верховна Рада проголосувала Постанову «Про без’ядерний статус України», за якою був визначений курс на позбавлення третього за потужністю ядерного потенціалу у світі! Саме тоді ключ від "ящика Пандори" був легковажно і недалекоглядно (чи навмисне) переданий недоукраїнськими політиками до кривавих рук наших споконвічних ворогів.

До 7 травня 1992 року з України поспіхом вивезли до росії всю тактичну ядерну зброю... ту зброю, що могла бути стримуючим фактором для будь-яких агресій з будь-якого боку...

В той же час суспільству брутально навязували різні "страшилки" про неможливість, "небезпеку" і дороговизну збереження та обслуговування необхідної для стримування ворогів кількості ядерних боєзарядів. Про те, що "коди" для застосування знаходяться не в Україні (ІТшники і хакери дружньо сміються)... Інші нісенітниці вже і не згадую.

Пізніше, 5 грудня 1994 року, кучмою і єльциним, за участі Клінтона і Мейджора, був підписаний нікчемний документ під назвою "Будапештський меморандум". Папірець без жодних грунтовних договірних гарантій, що і досі ніким з числа підписантів та країн-"гарантів" не ратифікований.

2 червня 1996 року, після того, коли було вивезено останню боєголовку, Україна офіційно втратила свій ядерний статус.

Далі події розвивались ще драматичніше... Підрив шахт стаціонарних МБР, розпилювання самих ракет і довгобазових тягачів для мобільних комплексів. Знищення (під шумок) таких сьогодні необхідних оперативно-тактичних ракетних комплексів з дальністю дії 300 і більше кілометрів... Але найбільше мені запам'яталося, неначе лезом по серцю полоснули, коли нещадно різали і рубали гільйотинами практично нові літаки-бомбардувальники... Під веселе гелготання спільної тоді команди іноземних та кремлівських "контролерів"... А у наших льотчиків і техніків, офіцерів і генералів, в очах бриніли сльози безсилля та розпачу... Добре пам'ятаю! Таке не забувається!!! Вже тоді ми відчували сумні неминучі наслідки і розуміли куди ведуть роззброєну, сплюндровану, беззахисну Україну!

Різанням та рубанням українських літаків чорна справа не обмежилась. Кремлівський виродок, що був тоді прем'єр-міністром ерефії, вже готувався до захоплення України. Якось, під час футбольного матчу, майбутній нерукопожатний путлєр "перетер" справи з тодішнім прем'єром України пустовойтенком і так була реалізована злочинна схема передачі наших літаків-бомбадувальників за придумані "газові борги". (Хто їх "наробив" до цих пір невідомо, як і невідомо куди пішли отримані кошти).

8 жовтня 1999 року пустовойтенко (так, саме він, і ніхто інший...) та путін підписали угоду – на нікчемну, як і "будапештський папірець", суму в 275 мільйонів доларів. Відповідно до неї Україна передала росії вісім бомбардувальників Ту-160 та три Ту-95МС, що є носіями крилатих ракет. У вигляді "призового навантаження" кремль додатково отримав 575 ракет типу Х-55 і Х-555. Це ті, колись українські, бомбардувальники, що з початку широкомасштабної рашистської агресії повертають смертоносним вантажем колись українські крилаті ракети з бойовим радіусом дії в 2500 кілометрів... Не заходячи в повітряний простір України, а значить поза зоною досяжності наших винищувачів і засобів ППО. Тобто, фактично безкарно вбивають, руйнують, нищать...!

До речі, питання куди поділися близько 1000 наших аеробалістичних крилатих ракет Х-22, носіями котрих були (теж розпиляні) українські бомбардувальники Ту-22М3 залишається відкритим... до певного часу... Як і питання де наші дуже необхідні сьогодні засоби протиповітряної оборони!? А саме: "Кольчуги" та інші системи відстеження повітряного простору; ЗРК далекого, середнього і ближнього радіусу дії; переносні ЗРК, котрими були забиті склади озброєння кожної військової частини; самохідні зенітні установки "Шилка", ракетно-гарматні комплекси "Тунгуска"... і ще дуже багато чого!? Куди все пропало? Хто свідомо руйнував систему оборони України?

Свого часу, нас українських офіцерів, котрі намагалися зупинити руйнівні процеси в Збройних силах України, вважали "ястребами" або і навіженими. Нас не чули! Не хотіли чути... Нам тупо нав'язували інших вірогідних противників (звісно західних), тільки не росію! Нас не чули і тоді, коли вже у "великій політиці" доводили необхідність збільшення бюджетних коштів на забезпечення обороноздатності Збройнх Сил, на нові розробки озброєння і технології. При цьому в дискусіях з реальними аргументами часто від окремих "колег" можна було почути:"Какая война с россией, вы что, совсем..., вам военным лишь бы с кем-то повоевать. А я непомерные налоги на армию плачу...". Нагадаю, бюджет на забезпечення ЗСУ у 2007-2012 роках часто був меншим, ніж бюджет для МВС! А війна вже дихала в спину...

Війна, якої не мало б бути!!!

- Якби 24 жовтня 1991 року Верховна Рада не підтримала Постанову про без'ядерний статус України!

- Якби у листопаді 1994 року більшість Верховної Ради не підтримала Постанову "Про приєднання до Договору про нерозповсюдженння ядерної зброї" без попередньо укладеного міжнародного Договору про гарантії безпеки і недоторканності України! (лише 28 Народних депутатів проголосували проти).

- Якби кучма не підписав юридично-нікчемний документ, "Будапештський меморандум", а наполягав би на підписанні міжнародно-правового Акту (Пакту, Договору) з чітко прописаними гарантіями безпеки!

- Якби кучма разом з пустовойтенком не роззброювали Україну і не озброювали рашистів!

- Якби Ющенко виконав свою обіцянку - "Бандитам тюрми"!

- Якби... тут янукович сидів би в тюрмі і не було б таких тяжких наслідків. Наступне "якби" в цьому ж пункті. Чому не в тюрмі ті, хто готував і голосував за зрадницькі харківські угоди!?

- Якби були притягнуті до відповідальності всі бариги з "Укрспецекспорту" і "Укроборонпрому". Всі ті, хто наживався на оборудках з так званими "надлишками" військового майна і озброєння!

- Якби належним чином готувалися до великої війни, а не поширювали в народі пацифістські заяви...

"Якби..." ще дуже багато! Як і питань, що залишились без відповідей...

Кожна помилкова, неправильна, чи свідомо-злочинна дія на рівні державного високопосадовця, що залишилась без справедливої юридично-правової оцінки, породжує наступну! Ще гіршу та небезпечнішу для країни і громадян! З тяжкими наслідками і непоправними втратами...

То що насправді відбулося в питаннях ядерного (і не тільки) роззброєння України?

Фатальна помилка? Чи державна зрада?

Честь маю!

Полковник Юрій Прокопчук, військовий штурман авіації 1-го класу і (колись) ядерний носій. Народний депутат України VI-го скликання.

Джерело: https://www.facebook.com

Новости портала «Весь Харьков»