Трамп вболіває за американську прибутковість українського «миру»: післямова до «овальної» сварки

Ніщо так не налаштовує Трампа на миротворчу тональність, як готовність путіна поділитися рідкісноземельними трофеями з окупованих територій, і не тільки… Ось у такий нехитрий спосіб кремль та Білий дім зрослися в бажанні натягнути Києву на голову ще один «Будапештський меморандум», тільки тепер під виглядом припинення вогню.

▶ ️Почну з найчастішого запитання: чи був у Зеленського шанс пройти по тонкій кризі амбіцій Трампа і Венса, не провалившись у безодню їхнього обурення? Жодного, питання було лише в часі.

● «Мирний план» Трампа за короткий час мутував ще крутіше, ніж штами коронавірусу на початку пандемії. Спершу 47-й президент США просто хотів підіграти господареві кремля, підтримуючи його «китайський мирний план»: той передбачав припинення вогню по лінії фронту, а далі перемовини-перемовини-перемовини, які колись завершаться мирною угодою.

● Та в якийсь момент путін зробив те, що йому вдається найкраще: вирішив підкупити господаря Білого дому. Бункерний, як стверджують світові медіа, підкинув Трампу ідею спільно добувати «затрофеєні» корисні копалини — на окупованих українських землях. Це для розігріву, а далі на черзі - чимало проєктів. І «47-му» наживка настільки зайшла, що він буквально втратив інтерес до подібної — раніше анонсованої — угоди з Україною: пригадайте, спершу з уст Трампа звучали великі сподівання викачати з України то $500 млрд, то $250 млрд, а потім раптом президент США дозволив стерилізувати свою угоду до рівня рамкового [порожнього] документа… підписуючи який Київ, по суті, парафував американський алгоритм замирення з москвою.

● Саме тому і виник конфлікт в Овальному кабінеті: йшлося не про рідкісноземельні метали, а про «рідкісноземельний мир». Господар кабінету наполягав, що російський диктатор — нормальний чел, і йому можна довіряти, і ця віра — найкраща гарантія безпеки. І якось нікому з американців не хотілося чути, що починаючи з 2014-го «довіра» до бункерного настільки розігріта, що вже зриває дах. Ось у цьому, власне, і полягала глибинна суть конфлікту, ким вважати господаря кремля: респектабельним політиком чи міжнародним злочинцем?

▶ ️Сьогодні Трамп мав би відчувати роздвоєння особисті, виступаючи водночас у двох подобах: президента США Ніксона зразка 1972 року і лідера Китаю Сі 2022-го.

● Ніксон, аби сепарувати КНР від СРСР, протоптав доріжку китайській економіці на Захід. Для цього, правда, спершу знадобилося пожертвувати інтересами Тайваню — давнього партнера США. Пізніше отака дипломатія отримала «гордий» термін realpolitik, і всім уже відомо її наслідки: західні інвестиції дали дурний поштовх китайській економіці, і через 53 роки Трамп вимушений гарячково виправляти помилку Ніксона, але ніксонівськими ж прийомами — для нейтралізації КНР він намагається залізти американськими капіталами в російську економіку, зрадивши при цьому Україну…

● Трампові кортить повторити й досвід Сі, який обміняв свою підтримку за надзвичайно вигідним для Пекіна курсом: не лише дешеві нафта та газ збагачують китайську економіку, але й добра частина Сибіру поступово дрейфує в залежність від КНР. І що найпоказовіше: путін залюбки готовий пустити «піндосів» на православну землю, хоча ще три роки тому розпочав «СВО», аби духу їх тут не було.

▶ ️«Рідкісноземельний мир» може стати лише початком затяжної ери відносин США і рф. Тоталітарній російській економіці потрібен брокери протекціонізму на більшості ринків: починаючи від енергетичного і завершуючи технологічними.

Наша дійсність — ще один будапештський меморандум, ще одні розмиті гарантії безпеки під «чесне слово» кремлівського диктатора, які не додадуть різкості нашому майбутньому, хіба що добряче засліплять, дезорієнтують на тривалий час. Це нова реальність, у якій Європа повинна заново себе знайти. І ми разом з нею.

Джерело: https://t.me/orestokratiia/1067

Новости портала «Весь Харьков»