В переддень завтрашньої розмови Трампа з Путіним пішла хвиля доволі специфічних публікацій, які перегукуються із заявами Білого дому

1. Публікація Semafor щодо розгляду Трампом можливості визнати Крим російським і звернутись із цим до ООН. З посиланням на анонімні джерела. І з позначенням, що «ймовірно» це викличе «величезний спротив» Європи і України. Але можливість і інструменти зазначено. Як одну з фішок на гральному столі з Путіним. (ЗМІ створено 3 роки тому. Не надає жодних джерел та каже, що це просто "один із варіантів". Фактично це ледь не авторська думка.)

2. Публікація щодо оптимальної для США стратегії «лишити Європу Росії, прибрати всю присутність Америки на континенті, натомість зосередитись на проблемах в Азії». Приводом використати ситуацію з румунським фашистом – забороною участі його у виборах як «відхід від демократії». Зате це дозволить «повернути довіру Росії» (нахіба вона Америці?) і налагодити діалог «з єдиною іншою ЯДЕРНОЮ НАДдержавою» (ясно, звідки оплачений матеріал, бо тільки в Кремлі досі вважають РФ «наддержавою»; але публікацію взяли в The National Interest).

3. Заяви речниці Білого дому, що Трамп завтра з Путіним обговорюватимуть суверенні питання України без України. Плюс одразу дуже різкі ляпаси Європі ("Франція має бути вдячна США, що не говорить зараз німецькою", зокрема).

=======

Погодьтесь, всі три вкиди як мінімум абсурдні, як максимум неприйнятні. Обговорення з агресором, як прибрати президента окупованої країни, - це формат анулювання можливості переговорів, а не гарантування миру. Бо виходить за всі правові рамки взаємин з суверенною державою.

Так само, як і розробка варіантів передачі суверенних прав на величезну стратегічно важливу територію окупанту. А якщо зважити, що це – територія на кордоні іншого крупного гравця і війська агресора там напряму загрожують Європі, долю якої, виходить, теж буде вирішено третіми сторонами в такий спосіб... Ще раз: це абсурдні варіанти. Однак вони оприлюднюються вагомими джерелами практично одночасно і саме напередодні розмови Трампа з Путіним.

Взагалі, як судити з цієї хвилі (суверенна приналежність Криму, знесення президента України, обговорення відступу США з Європи), то це більше схоже на планомірне позбавлення фундаменту будь-яких можливих угод, короткострокових чи тривалих. Бо щось з зазначеного неприйнятне для України (і вимоги Путіна про припинення постачань зброї та мобілізацію сюди входять, як і, скажімо, гіпотетичні економічні угоди щодо ресурсів окупованих теренів на користь Росії), щось для Європи. Плюс про гарантії не те що не йдеться, а одразу зазначається, що вони недосяжні.

Плюс практично одночасні заяви Білого дому і Трампа:

- Трамп готовий задіяти важелі тиску на Росію, якщо майбутня розмова з Путіним щодо України не виправдає очікувань

- «...Нам треба було змусити Україну вчинити правильно. То була непроста ситуація. Ви отримали невелике уявлення в Овальному кабінеті. Але я думаю, що зараз вони роблять правильно, і ми намагаємося досягти мирної угоди. Ми хочемо домогтися припинення вогню, а потім мирної угоди» (Трамп).

Ще раз: «треба було змусити Україну» (тобто, вже змусили), «готовий задіяти важелі тиску на Росію» («готовий» - це колись потім, якщо вважатиме за потрібне)... Схоже, Трамп розчарувався в можливості досягти швидкого результату тиском, а на розбір деталей і пошук реальних гарантій угоди він не має часу і натхнення.

В такому випадку вкиди серії «США варто піти з Європи, хай самі розбираються» і «Трамп віддасть Путіну все, аби той на скількись припинив стріляти» (хоча Путін публічно позначив, що навіть за підписаного припинення вогню його армія продовжуватиме обстріли, просто «без доказів і з власної ініціативи», а не за наказами) – це дійсно промацування ситуації «а що буде, якщо от просто кинути все і зайнятись іншими проблемами». І провокування відмови Європи і України від покладання відповідальності на Трампа.

Джерело: https://t.me/allgolobutsky/30889

Новости портала «Весь Харьков»