Померла легенда французького кіно Бріджит Бардо
Французька акторка Бріджіт Бардо, яка стала міжнародною кінозіркою у 1950–1960-х роках, померла у віці 91 року. Про її смерть у неділю повідомив фонд Бріджит Бардо, причина смерті наразі не уточнюється.
Про це пише Reuters.
Бріджит Бардо здобула світову славу після ролі у фільмі «І Бог створив жінку» 1956 року, де вона танцювала мамбо босоніж, випромінюючи сексуальну енергію, раніше майже не представлену в масовому кіно. Її образ став символом розриву з традиційним уявленням про жіночих героїнь попередньої епохи. У 21 рік вона шокувала цензорів і водночас зачарувала глядачів.
Акторка народилася в Парижі 28 вересня 1934 року та зростала в родині з достатком вище середнього. Вона описувала себе як сором’язливу дитину в окулярах із рідким волоссям, однак уже у 15 років з’явилася на обкладинці журналу Elle, що започаткувало її модельну та згодом кінокар’єру. Її персонаж у «І Бог створив жінку» став уособленням звільненої жіночності та зробив Бардо символом Франції 1950–60-х років.
Вплив Бардо вийшов далеко за межі французького кіно. За даними джерел, Боб Ділан у 15 років написав про неї свою першу пісню, а Енді Воргол створив її портрет. У 1959 році філософка Сімона де Бовуар у статті для Esquire відзначала її щирість і свободу, назвавши Бардо втіленням природної автентичності, яку неможливо «вилікувати».
Попри славу, Бардо неодноразово говорила про ізольованість і тягар популярності. Її особисте життя включало чотири шлюби, численні романи та боротьбу з депресією. У 26 років її знайшли непритомною після спроби самогубства, а згодом з’являлися повідомлення про ще одну спробу. Паралельно з акторською кар’єрою вона займалася музикою, зокрема співпрацювала із Сержем Генсбуром.
Останній фільм Бардо зняла у 1973 році, після чого залишила кіно, назвавши цю індустрію «гнилою». Вона оселилася в Сен-Тропе та присвятила життя захисту тварин, заснувавши у 1986 році Фонд Бріджит Бардо. Водночас її публічні висловлювання про імміграцію, іслам і сексуальні меншини призвели до неодноразових судових вироків за розпалювання расової ненависті, а також до асоціації з ультраправими політичними силами Франції.
