Йокодзуна Тайхо Кокі або Іван Боришко

19 січня 2013 року у Токіо помер 72-річний Іван Боришко, японське ім'я - Тайхо Кокі. Він відомий світу як Тайхо Кокі (Великий Лелека) - японський спортсмен-сумоїст українського походження.

Тайхо Кокі народився 29 травня 1940 року. Його батько, Маркіян Боришко - виходець із Полтавської губернії. Маркіян разом із батьками в пошуках кращої долі потрапив до Сахаліну. Минуло чимало часу, і Маркіян познайомився з японкою, звали її Кійо Ная.

У 1928 році вони одружидися. У пари народилося четверо дітей, троє синів й одна донька.

У роки Другої світової Японія ставилася до іноземців украй непоблажливо, тому 1943-го Маркіяна Боришка запідозрили в шпигунстві. Його відправили до слов’янської резервації Мікінай і розлучили з родиною. Та в 1945 році стався остаточний розрив – Радянський Союз окупував Сахалін. Дружина Маркіяна з дітьми була змушена тікати на інші Японські острови, а його самого радянська влада не випустила з Сахаліну, більше вони ніколи не бачилися.

Жінці довелося самій влаштовувати своє життя. Маркіян у цей час працював перекладачем японської в радянській контррозвідці, та вже в 1949-му його заґратували на 10 років за буцімто антирадянську діяльність.

Кійо перебивалася підробітками, щоби прогодувати дітей. Іван, а точніше вже Ная, таким було його тепер ім’я, разом із мамою продавав на базарі боби. Ще з підліткового віку став цікавитися сумо, а в 16 отримав запрошення на заняття з цього виду спорту.

1959 року він отримав псевдонім Тайхо (у перекладі з японської приблизно означає “великий фенікс”). Уже наступного року він увійшов до макууті – найвищої з шести професійних ліг сумо – і виборов перший Імператорський кубок.

У 1960 році Тайхо перейшов до вищого ешелону японської професійної ліги сумо, і тоді ж отримав приз за техніку боротьби. Це був саме той рік, коли його батько, Маркіян, помер у Южно-Сахалінську, так і не дізнавшись, що його Іван досяг чималого успіху та став справжньою зіркою.

За рік Кокі отримав звання йокодзуна – найвищий титул борця сумо. І це стало справжньою сенсацією, бо ще ніхто у 21 рік так високо не злітав.

Ще один тріумф спортсмена – абсолютна перемога без поразок на 8 турнірах. Це досягнення ніхто не міг перевершити протягом кількох десятиліть. У 1968-му Тайхо провів 46 боїв, 45 (поспіль) з яких беззаперечні перемоги, лише останньому суперникові посміхнулася удача.

Двічі Тайхо отримував спеціальний приз за бойовий дух та один раз – за досконалу техніку. Він залишається єдиним в історії спортсменом, який перемагав в макууті (вищий, сильніший дивізіон професійного сумо) 12 разів, щороку за час свого перебування в лізі.

Та найвидатнішим здобутком спортсмена стали 32 Імператорські кубки. Лише Тійонофудзі Міцугу зміг наблизитися до цього рекорду, завоювавши 31 нагороду.

Після завершення спортивної кар’єри став тренером. У 1978 був обраний до Ради директорів Асоціації сумо.

У 2005 вийшов у відставку й обійняв почесну посаду Директора музею сумо в Токіо. У 2009-му він став першим в історії сумоторі, нагородженим японським орденом Культури.

У 2002 році Тайхо відвідав Україну, а в 2011-му, під час візиту до Японії президента України, був нагороджений українським орденом “За заслуги” III ступеня.

Джерело: https://www.facebook.com/Chekalkin.Dmitriy

Новости портала «Весь Харьков»