І пропливає труп ворога

Поки російські війська вторглися в Україну та Сирію, імітуючи розширення кордонів чи чогось подібного, з іншого боку федерації активно відбувається прямо протилежне явище. Якщо уважно придивитися до карти рф на схід від озера Байкал, то легко помітити, що щільність населених пунктів падає настільки, що наближається до рівня статистичної похибки. Мало того, багато дрібних населених пунктів залишилися лише точками на картах, а насправді там уже нікого немає, а життя розтяглося рідким пунктиром уздовж двох залізниць, які йдуть до східного узбережжя.

Ці райони стають дедалі менш придатними для нормального життя, бо на місці немає комплексу умов, які називають цивілізацією. Насамперед це стосується шляхів сполучення з центральними областями рф. Насправді це дуже важливо. Наприклад, комусь потрібна кваліфікована медична допомога вузького спеціаліста, і це означає, що треба летіти до столиці, тобто зробити п’ять-шість тисяч кілометрів в одному напрямку. У жирні роки такі поїздки ще якось можна було собі дозволити, але що далі падає рівень життя, то менш реальними стають такі переїзди. Те ж саме стосується освіти та інших сфер життя.

У результаті багато хто намагається покинути ці місця та перебратися ближче до цивілізації, а тому демографічна картина в цих і так малозаселених місцях має обвальний характер. Але ті, хто залишився, поступово переорієнтовуються на отримання відсутніх послуг у південного сусіда. І щойно людина змінює вектор свого життя, знаходить масу плюсів особисто для себе. Виявляється, що Китай побудував щільну мережу чудових автомобільних доріг і залізниць уздовж кордону з рф. Тобто приблизно в однакових кліматичних умовах китайці змогли створити цілком сучасні міста, підприємства та іншу інфраструктуру, яка різко обривається на кордоні. Спостерігач розуміє, що продовжити все це вглиб нинішньої території рф для Китаю не важко. Тобто в пошуках необхідних товарів або послуг достатньо дістатися до китайського кордону – і далі все стає зрозуміло і раціонально.

Люди вже потихеньку призвичаїлися їздити до Китаю по медичну допомогу і навіть на китайські курорти, бо вартість залізничних та авіаційних переїздів там у рази нижча. Мало того, долетіти до тієї ж москви з Китаю дешевше, ніж із найближчого російського аеропорту, а комфорт китайських авіаліній не можна порівняти з російськими. Це змушує багато про що замислитися і свої перспективи вже вибудовувати з урахуванням нових реалій. Люди поступово переходять на мову мандарин, уже повністю споживають китайську продукцію, а дітей відсилають навчатися до китайських університетів.

З підписанням обойми концесійних договорів економічна експансія Китаю стане очевидною, і через короткий проміжок часу туди підтягнеться китайська інфраструктура, яку вже ніколи звідти не прибереш. Мало того, це стане наочним прикладом того, як можна влаштовувати життя в цих суворих умовах, якщо хотіти саме цього, а не красти. Ось тоді місцеве населення саме передушить тих, хто розповідатиме щось про «русскій мір» та інше. Просте порівняння того, як було і як стало, цілком покаже, куди слід рухатися.

Нагадаємо: йдеться про вузьку смужку життя вздовж китайського кордону. Щойно тут буде подолано Рубікон, усе Забайкалля безповоротно відвалиться від росії. Причому для більш північних районів Східного Сибіру актуальна транспортна схема Південь – Північ. Хто володітиме Півднем, а фактично це поступово починає робити Китай, той володітиме рештою землі аж до Льодовитого океану. До речі, Китай вже активно будує судна криголамного класу, хоча поки що в нього немає морів, які замерзають.

Неминуча втрата росією всього, що за Байкалом, – очевидна. Нещодавно російське керівництво заявило про затверджені плани освоєння Курил та Сахаліну спільно з Японією. Можливо, хтось у росії це може трактувати якось по-своєму, але рф за всі роки незалежності нічого там освоїти не змогла і вже не зможе. Тобто освоювати будуть японці. Вони будуть там щось будувати, упорядковувати інфраструктуру і налагоджувати життя за своїми захмарними стандартами. Що там «спільно» робитиме росія – незрозуміло взагалі. Якщо у японського унітазу 10–40 програмованих функцій, включаючи підігрів і генерацію звуків, то росіяни у більшості своїй юзають сортир з діркою в підлозі та страшним смородом. Оце вони з японцями спільно освоюватимуть?

Тут треба зауважити, що японці та китайці історично дуже близькі. Близько тисячі років тому на Японські острови з материка висадилися предки нинішніх японців, і за тисячоліття вони набули власних національних рис, але і в китайців, і в японців приблизно одна й та сама історична база. Задовго до згаданої вище висадки японських предків, які потіснили місцевих айнів, знаменитий китайський полководець Сунь Цзи вже написав свій трактат «Мистецтво війни», де вказав на те, як слід уникати прямого зіткнення, а якщо воно вже неминуче, то в який момент його починати. Але в більшості випадків він рекомендував досягати цілей невійськовим шляхом, точніше, без застосування сили, можливо – її демонстрацією, але не більше. Звідси з’явилася мудрість, близька як японцям, так і китайцям, про те, що якщо довго сидіти на березі річки, то можна побачити, як пропливає труп твого ворога.

Так от, схоже на те, що в Пекіні й Токіо вже побачили, як цей самий труп уже пливе, погойдуючись на хвилях часу. Вони були терплячими й витриманими, а тому можуть здобути без жодного пострілу набагато більше того, що навряд чи отримає путін, заливаючи все кров’ю. У будь-якому випадку, площі територій, що перебувають на різній стадії переходу в інші, більш хазяйновиті руки, на порядок більші за ті, за які нацлідер зараз кладе залишки коштів здихаючого монстра. Між іншим, цей труп пропливе і повз нас.

Авторка перекладу: Світлана

Джерело: defence-line.info

Новости портала «Весь Харьков»