10 червня 1911 року на Черкащині народився "Дід Панас"

10 червня 1911 року на Черкащині народився Петро Вескляров, актор театру й кіно, легендарний ведучий "Вечірньої казки", якого діти називали Дід Панас.

Захоплення театром у Петра Вескляра розпочалося з тальнівського драматичного гуртка. Там його помітили артисти Черкаського театру, які приїжджали до Тального. Вони запросили Вескляра до Черкас. Протягом 1932-1940 років він був актором Черкаського робітничо-селянського театру.

1941-го Петра Вескляра призвали у військовий театр Південно-Західного фронту, у складі якого потрапив у оточення і опинився у фільтраційному таборі. Згодом Вескляру вдалося дістатися окупованого гітлерівцями Києва. Тут він влаштувався на роботу на залізниці, де організував театральний гурток.

Із поверненням радянської армії актора відправили до Луцька – у Волинський український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка, де він працював до 1959 року. І де було зіграно чимало вдалих ролей – Миколу Задорожнього з "Украденого щастя", Командора з "Камінного господаря", Городничого з "Ревізора", Монтанеллі з "Овода". Талановитого актора почали запрошувати на зйомки у фільмах. Згодом Петро Вескляр переїздить до столиці, де активно знімається, здебільшого в ролях другого плану.

У кіно його доробок нараховує понад двадцять фільмів. Серед них "Олекса Довбуш", "Іванна", "Лісова пісня", "Гадюка", "Циган", "Вій", "Серце Бонівура". Остання його стрічка "Забудьте слово "смерть" датована 1979 роком, у цей час Петро Вескляров вже активно виступав у ролі Діда Панаса.

На українському радіо в 1950-х роках з'явився Дід Панас, який читав дітям казки на ніч. Ім'я цього першого актора, з'ясувати не вдалося. Але відомо, що той чоловік уже був у віці, отож йому стали шукати підміну. І знайшли її в особі Петра Юхимовича. Він продовжив заколисувати малечу під уже відомим псевдонімом Дід Панас: спочатку – на підміні, а з 1962 року повністю замінив свого попередника. Наприкінці шістдесятих Дід Панас з’явився на телебаченні.

Незмінна сорочка-вишиванка та україномовні казки (їх тексти Вескляр часто писав сам) нерідко потрапляли "під роздачу" в часи боротьби радянського режиму з націоналізмом. У сімдесяті роки навіть було кілька спроб закрити програму або замінити Діда Панаса кимось іншим. Проте обурені глядачі завалювали редакцію листами і вимагали повернути улюбленого казкаря на екран. З 1988-го Діда Панаса в ефірі таки не стало.

Петро Юхимович вийшов на пенсію і ще якийсь час їздив "на халтури" - зустрічався по клубах із глядачами.

Помер Петро Вескляр 5 січня 1994 року, похований у Києві на Байковому цвинтарі.

Джерело: https://t.me/istoriya_ukrainy/11075

Новости портала «Весь Харьков»