«Боятися – це нормально»: історія бійця НГУ, який захищає Харківщину
Боєць 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії з позивним «Зот» поділився історією свого шляху від мирного життя до фронту. Чоловік розповів про перші дні повномасштабного вторгнення та чому вирішив добровільно піти служити.
Історію бійця опублікували на сторінці 5-ї Слобожанської бригади НГУ «Скіф» у Facebook.
До повномасштабного вторгнення Михайло працював у фірмі «Зотті», яка займалася виготовленням взуття, і саме звідти взяв свій позивний.
У перші дні вторгнення чоловік спостерігав ракетні удари з боку Бєлгорода. Разом із дружиною виїхав до її батьків, але залишатися осторонь не зміг – власним коштом закупив ліки та під обстрілами доставляв їх військовим у районі Золочева. Пізніше допомагав будувати рентген-кабінет для медиків і облаштовував підвали для переселенців.
Влітку 2024 року Михайло вирішив приєднатися до 5-ї Слобожанської бригади. До цього він не мав військового досвіду, але після звернення безпосередньо до частини його одразу зарахували, і вже наступного дня він розпочав навчання.
Перші позиції, перші бої та відчуття страху боєць згадує спокійно. За його словами, страх у бою – природний.
«Мені було страшно. Ми вдвох із побратимом на всю посадку, окопи треба рити. Боялися всі, це нормально. Але коли поруч є побратим, то весь страх вже ділиться на двох і стає легше», – каже «Зот».
За словами бійця, підтримка побратимів і розуміння власного обов’язку допомагають подолати будь-які труднощі.
«Ми знаємо, за що воюємо – за свої домівки, за свої родини. Чужого не хочемо, але й свого не віддамо», – каже «Зот».
Після перемоги військовий планує мирне життя – разом із дружиною мріє про дітей.
«Хочеться дівчинку. А як пощастить – може, й двійня буде», – каже боєць.
195 
