Сьогодні День журналіста

Сьогодні, 6 червня, відзначають професійне свято усі працівники засобів масової інформації, адже важко уявити сучасне суспільство без інформації, без засобів її передачі та професійного погляду на події і факти нашого життя.

Свято було встановлено в Україні ще у 1994 році за ініціативи журналістських спілок. Дата 6 червня обрана невипадково: саме цього дня у 1994 році Національна спілка журналістів України була прийнята до складу Міжнародної федерації журналістів — найбільшої у світі організації працівників ЗМІ. Крім того, 6 червня 1992 року було ухвалено важливий Закон України «Про засоби масової інформації».

Для журналістики, як і для будь-якого явища, що триває в часі, особливий інтерес викликає її початковий період. Прототипом першої газети вважають стародавні рукописні новини. Ще Юлій Цезар почав публікувати «Діяння сенату», а згодом «Щоденні громадські дощечки», на яких записували хроніку подій. Найбільш потужна рукописна журналістика існувала в Німеччині. У 1520–1614 роках у Лейпцигу торговим домом Фуггера і Вельзе видавалася рукописна газета «Ordinari Zeitung» («Звичайні вісті»). Перше успішне щоденне видання з’явилося у Великій Британії — газета The Daily Courant, яка друкувалася з 1702 по 1735 роки.

Першою газетою в Україні, що відповідає сучасним уявленням, стала львівська Gazette de Leopol («Львівська газета»), яка щотижнево виходила протягом 1776 року французькою мовою.

Датою народження журналістики у Східній Україні є 1812 рік, коли в Харкові з 4 травня по 20 липня існувала газета під назвою «Харьковский еженедельник». Вийшло всього 12 номерів, які з’являлися щосуботи в обсязі 1–1,5 друкованого аркуша. Ця газета стала «першою ластівкою», піонером української преси та «бабусею харківських газет». Слід врахувати, що до того часу харків’яни газети як такої не бачили. «Харьковский еженедельник» мав успіх, про що свідчить його тираж — 600 примірників. За час існування часопису його передплатили 25 осіб. До речі, передплата коштувала 10 крб. на рік, а з пересилкою — 12.

Автори не планували писати про політику. У газеті друкувалися матеріали з господарського життя, поради щодо ведення господарства (наприклад, як очистити прогірклу олію). Згодом, аби надати газеті більшої популярності, почали друкувати звіти про діяльність Харківського благодійного товариства, статті з історії та естетики, метеорологічні спостереження, оголошення, а також інформацію про ярмаркові товари та ціни на них.

Журналістика змінювалася разом з історією, і нові виклики, безумовно, породжують нові рішення. Журналісти завжди знаходяться в епіцентрі подій. 1917 рік деякі експерти називають «медовим роком» української журналістики, коли кількість українських видань зросла до 106. Радянський період приніс власні стандарти, що акцентувалися на однобокому відображенні партійних вказівок. З 1991 року Україна — молода демократія, що мала перед собою значну кількість викликів. Суттєво змінив напрямок розвитку журналістики розвиток інтернету та рух в Європейський Союз.

Історія пишеться прямо зараз. Сучасному поколінню журналістів доводиться жити в надзвичайно жорстокі, проте абсолютно унікальні для професії часи. Вони розповідають світові правду про війну в Україні та розвінчують міфи російської пропаганди, нерідко при цьому ризикуючи своїм життям.

День журналіста в Україні — це свято тих, хто щодня бореться за правду, попри небезпеку й труднощі. У воєнний час їхня робота — це подвиг, який заслуговує на глибоку повагу.

З Днем журналіста України!

Джерело: https://t.me/xmuseum/3713

Новости портала «Весь Харьков»