Без імені Олександра Шила важко уявити шляхи розвитку вітчизняного мистецтвознавства і культурології. Багато з цих шляхів прокладено їм особисто. Багато розвивають його колеги, учні, аспіранти та докторанти. Без робіт Олександра Шила, як художніх, так і наукових, не змогла б повноцінно відбутися харківська художня атмосфера і культура сучасної гуманітарної думки, якій століття XXI відводить вирішальну роль. Будучи посередником між картиною і сприймаючою її людиною, Олександр Шило залишається і «ідеальним глядачем» картини, найближче підходячи до розуміння суті художньої діяльності людини і доводячи до нас творчі імпульси вільної орієнтації в культурній системі цінностей, – тієї, в якій мистецтвознавство, художня практика, діалог з майстрами різних епох постає не просто наукою, а культурною і громадською совістю. Уміло поєднуючи внутрішню роботу думки художника з безпосередньою виконавською практикою, О.Шило не забуває і про ту радість творчості, яка виникає й після виконання роботи і яка, можливо, виправдовує той захват і почуття політності, які викликають у глядача роботи художника, представлені на численних виставках.