Термін «натюрморт» походить від французького «nature morte» («мертва природа»). Голландські майстри – автори цього жанру мистецтва, називали свої картини із зображенням квітів, плодів, посуду тощо – «stilleven» («тихе, застигле життя»). Виникнення голландського натюрморту необхідно розглядати в контексті кальвінізму, коли твори мистецтва видалялися з церков. Картини стали «переселятися» до будинків бюргерів, що заохочувало голландських художників звертатися до жанру натюрморту. На ту пору в Голландії працювали сотні майстрів цього різновиду мистецтва. Окремі регіони країни спеціалізувалися на певних типах натюрморту: Харлем – «сніданки»; Утрехт – квіткові букети; Гаага – дари моря; університетський Лейден – натюрморти про тлінність життя. Майстерність живопису, ілюзорність, яка доходила до оптичної точності, таємничість предметного світу заслужено привертають до натюрмортів увагу відвідувачів музею. Немов на вітрині, художник розставляє квіти, фрукти, заморські дивини… Розглядаючи їх, ми частіше захоплюємося лише живописним ефектом творів: милуємося майстерністю живописця, яскравістю фарб, особливостями передачі фактури. Але ж часто натюрморти несуть у собі важливе приховане значення. Це своєрідна інтелектуальна гра, мета якої – розшифрування твору мистецтва! Існує думка, що натюрморти замінили голландцям ікони. Вишукані квіти і фрукти голландських натюрмортів були покликані виразити іконографічну думку – «memento mori» («пам'ятай про смерть»).