Звалищний експеримент: винахідник врятував Гданськ, тепер рятує Харківщину

Історія про нову технологію утилізації відходів, яку нам так і не вдалося побачити у дії.

Поки Україна готується до прийняття національної стратегії поводження з відходами, на Харківщині вже реалізують власну програму — тут впроваджується унікальна для України технологія з утилізації твердих побутових відходів методом біоремедіації. У приклад заступник голови ХОДА Євген Шахненко наводить відомий стадіон Балтік Арена у місті Гданськ. Де рекультивацією земель під сучасний стадіон займався український винахідник Віталій Прохоров — саме там, за його ж словами, він був головним технологом та вперше провів масштабну роботу з утилізації старого звалища методом глибинної біоремедіації, інформують Економічні Відомості.

Тепер ця чудо-технологія запланована до масштабної реалізації на Харківщині. На сьогодні вже побудований один комплекс із застосуванням біоремедіації у Богодухові, на черзі — Люботин. Фінансуються проекти з бюджету області та фонду Мінекології. Ціна питання: комплекс у Богодухові — близько 51 млн. грн., у Люботині вартість зросла вдвічі — близько 101 млн. грн. Усього таких комплексів  керівництво області планує побудувати 11. На даний момент такі ж комплекси проектуються ще у 4-х населених пунктах Харківської області. На наш запит ХОДА повідомила про проектувальників та суми, які заплановані на проектні роботи наступної черги комплексів ТБО. Проте зазначена у відповіді ТОВ «Промінвестпроект» категорично заперечує свою причетність до даних комплексів.

Скандальна передісторія

Метод настільки безпечний, запевняють автори та замовники проекту, що полігон можна розмістити буквально біля будинку. Саме так і було зроблено у м. Люботин Харківської області. Власне з цього міста і починається скандальна історія. У 2013 р. у місті Люботин, що на Харківщині, розгорівся великий скандал — на громадських слуханнях з приводу побудови на території стихійного звалища міста комплексу з управління твердих побутових відходів громада виступила категорично проти.

Про будівництво полігону громада Люботина дізналася вже постфактум: рішення місцева рада приймала таємно від місцевих мешканців. Обурило громаду не тільки секретність проекту полігону, але також його розташування. Згідно першого проекту, комплекс поводження з відходами знаходився від житлових будинків на відстані менше ніж 500 м , до того ж поблизу об’єкта знаходяться ставки та річка Люботинка у 3 км зоні. Згідно з державними санітарними нормами, це порушення діючих правил будівництва полігонів. Тоді ж, у 2013 році, місцева мешканка Марина Зайцева подала позов до суду та отримала перемогу: суд визнав недійсним рішення Люботинської міськради про затвердження детального плану будівництва об’єкту. Місцеві мешканці полегшено зітхнули. Але ненадовго. Згодом у новинах з’явиться інформація, що комплекс у Люботині таки будуватиметься.

Сміттєзвалише у місті Люботин типове для України: 50 років тому у яр місцеві мешканці почали зносити сміття, потім централізовано відходи возили комунальні служби Люботина, згодом додали своїх відходів і сусідні населені пункти — так утворилося стихійне звалище, яке увесь цей час експлуатувалося без дотримання будь-яких вимог санітарного законодавства. Місцеві мешканці з року в рік потерпали від неприємного запаху та самозаймання звалища. Отож, місцева влада вирішила проблему кардинально — робота комплексу розрахована на десятки років.

Нова технологія

Згідно з проектом, на місці сучасного стихійного звалища з’явиться комплекс з поводження ТБО. Планується, що спочатку зібрані від населення м. Люботин відходи потраплятимуть на сортувальну лінію, де за допомогою автоматичної сепарації та вручну розподілятимуться на фракції та йтимуть на переробку. А органічні відходи та «хвости» захоронюватися у  підготовлених котлованах, які попередньо будуть оброблятися спеціальним розчином з ензімами — каталізатором. Власне сам метод та розчин і є тим самим нововведенням. Їх автор — вчений та винахідник з Харкова Віталій Прохоров. Цей метод і називається біоремедіація. Власне, через посилання на нього та безпечну роботу самого комплексу і була зменшена відстань до житлових будинків.

Згідно п. 2.2 ДБН В.2.4-2-2005, полігони ТПВ розміщують на відстані 1 км від межі міст та 0,5 км від житлової та громадської забудови (санітарно-захисна зона). Але межі можуть бути переглянуті. Відповідно до пункту 5.7. Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об’єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об’єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи. Власне саме на це і посилаються замовник та проектувальник комплексу. Оскільки застосовується нова та, за даними проектувальників, безпечна технологія біоремедіації, тому межі були скорочені і на сьогодні вже становлять — 270 м до житлових забудов.

Згідно з чинним законодавством, дозвіл на скорочення меж видає Головний санітарний лікар на підставі санітарно-гігієнічної експертизи, яку у цьому випадку провів Інститут гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзєєва НАМН України та надав позитивну відповідь:

«При санітарно-гігієнічній експертизі   об’єкту було встановлено, що Комплекс по управлінню комунальними відходами буде використовувати сучасну природоохоронну технологію. Розрахунками було  підтверджено, що на межі житлової забудови концентрації шкідливих речовин у  атмосферному повітрі,  рівні шуму,  вібрації,  ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань,  статичної електрики не перевищать гігієнічні нормативи, в даному випадку навіть 0,5 ГДК. Матеріали експертизи були обговорені на експертній комісії з питань встановлення та змін розмірів санітарно-захисних зон при Головному державному санітарному лікарі України та отримали позитивну оцінку. Після цього був наданий позитивний Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи», — йдеться у відповіді на наш запит за підписом директора, академіка НАМНУ А.М. Сердюка.

Висновок був зроблений на техрегламент за патентами №55430  та №59841, які на сьогодні є недійсними. А за словами Прохорова, ці патенти не будуть використовуватися у роботі комплексів. На сьогодні винахідник зробив ще дві заявки та чекає на патенти щодо методів та способів біоремедіації. Єдине що вдалося дізнатися від самого Віталія Серафімовича, це що нововведення спрямовані на покращення процесу деструкції органічних відходів. При тому, що комплекс у Богодухові буквально на даний момент перебуває на етапі передачі на баланс міста, яка саме технологія буде дійсно працювати, ми так і не змогли дізнатися.

Технологія — кіт у мішку?

Ми вирішили перевірити, що ж за чудо-технологія буде застосована на полігонах і чи варта вона як далекоглядна перспектива. Спосіб біоремедації, у народі відомий як компостування, використовують при утилізації органічної частини ТБО у багатьох країнах світу. Прохоров пропонує обробляти органічну частину та «хвости» відходів спеціальним запатентованим каталізатором — він пришвидшує процес бродіння у декілька разів, знешкоджує суміш, прибирає неприємний запах, а також зменшує об’єм відходів майже удвічі — таким чином, полігон можна експлуатувати у рази більше, аніж звичайний.

Згідно з патентом №55430, у такий спосіб Прохоров пропонує утилізувати і діючий полігон: після обробки каталізатором органічна частина зменшується у розмірі, а пластик, скло та інші фракції, придатні для переробки, відбираються та йдуть на вторпродукт. Власне саме це і пропонував Віталій Прохоров місцевій владі у м. Яготин Київської області. Саме там минулого року в Україні винахідник вперше продемонстрував метод біоремедіації у дії.

Ми приїхали до міста рік потому, аби дізнатися про результати випробування технології і чи була вона впроваджена врешті. За словами першого заступника голови Яготинської міської ради Сергія Овчаренка, результату, обіцяного Прохоровим, вони не побачили: після обробки об’єм грунту в експериментальному контейнері не змінився. На цьому історія біоремедіації у Яготині закінчилася. Власне питанням ефективності технології представники харківської влади зацікавилися цим літом — заступник голови Яготина Сергій Овчаренко повідомив нам, що днями телефонували з Харкова та цікавилися результатами минулорічного експерименту.

Але у 2012 р. технологію експериментально застосовували також на полігоні у м. Краматорську. Ми зв’язалися з директором місцевого КП Олександром Рогановим, аби дізнатися про результати випробування. За його словами, експеримент дійсно був:

«В общем, это был чистой воды эксперимент. Приехали на полигон со своими бурильной установкой и микроорганизмами, пробурили скважину и подсадили в почву сероводород, СО,HN3 и кислород. Через некоторое время санстанция взяла образцы с этой почвы. Показатели были такими: по сероводороду: 3.10-4 мм/м.куб, 15.10- 2,4 мм, 25.10- 14,2 мм. И так в каждом случае наблюдалась тенденция уменьшения вредности этих микроорганизмов», — повідомив Роганов. Але візуальних змін на полігоні, зменшення кількості відходів, як обіцяє у патенті Прохоров,  директор КП не помітив.

На наші неодноразові запити щодо застосування методу біоремедіації Прохорова на місці стадіону міська влада Гданська так і не відповіла. Єдине, що вдалося з’ясувати — що полігон там дійсно був і що для утилізації його був застосована нова технологія. Натомість у соцмережі у профайлі Прохорова Віталія ми віднайшли його фотографію у робочій формі, де можна прочитати на бейджі польською мовою «головний технолог».

За словами Віталія Прохорова, за допомогою його методу місцева влада Черкаської області змогла продовжити «життя» полігону на декілька років ще. Але на наш запит ЧОДА відповіла, що даний метод не застосовувався та не обговорювався. Виходить так, що нова технологія у масштабному варіанті проходить випробування вперше у Харківській області?

Технологія була запропонована ХОДА проектувальником та одобрена замовником.  Обговорень, слухань вона не проходила, конкурсів також не було, оскільки сума нетендерна, говорить директор «Українського центру фітотехнологій» (проектувальник) Олександр Кислиця. За його словами, обрали саме такий спосіб переробки та утилізації, бо він оптимальний з економічної точки зору. За словами ж винахідника, для обробки тони відходів потрібно 40-50 грн (вартість каталізатора).

Власне, на сьогодні старе звалище у Люботині та Богодухові, яке пройшли обробку каталізатором Прохорова, дійсно не смердять. Але чи можна лише на підставі цього говорити про ефективність та дієвість методу?

Але все ж перш ніж застосовувати нову технологію, вона мала б пройти випробування. Власне саме на такій підставі і видають патенти на винахід чи корисну модель у країнах ЄС та США. В Україні наявність патенту ще нічого не значить, говорить патентна повірена, к.ю.н. Наталя Рязанова: «Ефективність технології та її практичне застосування ніхто не перевіряє, а патент на корисну модель досить часто в українській практиці “фейковий” та не говорить про життєздатність описаної технології».

Про термінологію

Рекультивація полігонів неможлива за визначенням, говорить вчений з Дніпропетровська Олександр Жуков. Рекультивують землю вже після полігону. Так само спосіб біоремедіації буде недієвий для «хвостів» та діючого полігону, оскільки ензими ефективні лише на органічну складову ТБО.

«В патенте полная абракадабра — говорят об утилизации отходов, а речь идет по существу о биоремедиации почв полигона после прекращения его существования. Кроме того, “ксенобиотики” — это не только соединения, но и тяжелые металлы и радионуклиды. Никакой микроорганизм их не утилизирует. Какой смысл заливать мусорку глюкозой? Гляньте, сколько в аптеке стоит глюкоза и станет понятно, что эта процедура — просто золотая. А если это делать зимой, а в патенте не указано, когда это делать, значит можно делать всегда, тогда это вообще — деньги коту под хвост», — анализує дані, надані у патенті Олександр Жуков.

Згідно з планами проектувальника, після того як запрацює комплекс, згодом встановлять і контейнери для роздільного збору відходів. Власне, у тих країнах, де працює метод компостування, з цього починають, оскільки на 100% відсортувати органіку досить важко, говорить експертка МБО «Екологія-Право-Людина» Алла Войціховська.

«Внесення ензимів, ПАР, глюкози у тіло полігону твердих побутових відходів буде спричиняти інтенсивний розвиток мікроорганізмів. Проте такий процес ефективним буде для очищення забруднених ґрунтів, які межують з полігоном. Мікроорганізми, які утворюватимуться в процесі бродіння, поглинатимуть нафту, нафтопродукти.  Якщо ми говоримо про внесення як каталізаторів бродіння – глюкози і ін. речовин у тіло звалища, то ефект  малоймовірний такого “природоохоронного заходу”. Оскільки після сортування сміття на полігоні твердих побутових відходів будуть захоронюватися залишки поліетилену, пластикової тари, поролону, відходів, які містять полівінілхлориди і ін. складні органічні речовини, відповідно на них жодного ефекту від внесення каталізаторів процесу бродіння не буде», — каже Войцехівська.

Де можна ознайомитися з конкретними експериментальними даними авторів патенту, що пропонують біоремедіацію полігонів ТПВ, нам не відомо. В описі до патенту «Спосіб біоремедіації полігонів твердих побутових відходів» зазначено, що такий спосіб поводиться шляхом біологічного знешкодження органічних екотоксикантів грунту. А де береться грунт на сміттєзвалищі — хіба що ґрунт, який використовуватиметься для перешарування відходів згідно ДБН В.2.4-2-2005.

Замість епілогу

Автор технології — Віталій Прохоров. На підприємстві «Ековтор» (підрядник з будівництва комплексу) він працює заступником директора з екологічних питань. На аналогічному комплесі у Богодухові, який вже побудований, співробітники його називають професором. За словами самого Прохорова та за даними його резюме, він багато часу присвятив питанням екології. Захистив дисертацію, потім докторську, отримав звання лауреата державної премії. Викладав у КНУ ім. Т.Г.Шевченка, в Академії екології та права, Інституті підприємництва та перспективних технологій.

Але нам так і не вдалося підтвердити усі ці дані. На наші запити виші відповіли, що Прохоров у них не працював та не працює. У Комітеті з державних премій України в області науки і техніки та в МОН також його не знайшли серед лауреатів. Також не вдалося нам віднайти підтвердження того, що винахідник працював в організаціях, зазначених у резюме.

Власне, сам Прохоров прокоментував такі неспівпадіння наступним чином: «При оформлении пенсии я подтвержу. Не вопрос. Это не алиби… Это не военная карьера с медалями, а жизнь полная проб и шишек. Тем более, что эти четыре темы закрытые, и уже не актуальны. Работа руками, а не монографиями мне больше нравится. Касательно Яготина — формально был продемонстрирован метод работы и устранение запахов. Средств у горсовета не было запланировано, поэтому это скорее всего был пиар областных экологов. Отчета нет, подтверждения результатов, естественно тоже. Тогда озвучили публично, что у нас есть отечественные разработки. А их действительно много в Украине. А на черкасском полигоне были проведены работы в рамках продления срока эксплуатации полигона. Цель — уменьшение объема тела высоконагруженного полигона. После обработки катализатором была проведена трамбовка тяжелой техникой. Запас объема получился на 2 года приема ТБО».

P.S. На даний момент про відповідність фінансової складової проекту реальності і про можливі  вигоди влади та інших учасників проекту можна буде побачити після запуску комплексу у роботу, говорить незалежний експерт-сметник, який побажав залишитися анонімним. Ми продовжуємо досліджувати ситуацію.

Автор: Ганна Прокаєва
 

Источник: eizvestia.com

Новости портала «Весь Харьков»