Чимдалі стає популярніша думка не відбудовувати Каховське водосховище

Фахівці і без Каховського водосховища прямо під час війни помалу роблять з агровиробництв півдня України надприбуткові високотехнологічні господарства, крутіші за ізраїльські.

В це справді складно повірити. Але ми навіть в четверте воєнне літо мали херсонські кавуни і миколаївські помідори та перці. Прифронтовий південь воюючої України тільки до середини цього літа зібрали 46 000 тонн зернових, 2 000 тонн овочів, 500 тонн кавунів... І це тільки на розмінованій частині полів тапопри щоденні обстріли і відсутність повноцінного зрошення. Ба більше: за даними Херсонської ОВА(воєнне сільське господарство – таки справа і військових теж, таке життя), на полях, де вдалося відновити полив ще торік, урожайність зросла у п’ять разів. Під час війни. Не дарма путін так прагне відгризти і цей шматок наших земель.

Крім того, прямо зараз заміновані, щодня обстрілювані, тепер ще й закидувані КАБами Херсонщина і Миколаївщина під баражуючими вже за лінією фронту дронами облаштовують після руйнування системи іригації крапельний і мікрополив своїх полів, встановлюють сенсори вологості ґрунту, налаштовують дистанційний моніторинг і розумні системи управління подачею води...

А заодно домовляються з ОАЕ про технології «розумного зрошування» і «засіюваних хмар» (те, що дозволяє Еміратам підтримувати стабільний рівень вологи навіть за +50). Навіть з Китаю, завдяки якому ще тримається на плаву путін, витискається досвід автоматизованих систем поливу з супутниковим моніторингом. В нас не їхня Гобі, звісно (де саме отак стабілізували врожаї китайці), але все ж степи.

В такий спосіб фахівці з Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства намагаються реорганізувати, фактично, всю аграрну галузь півдня України після руйнування Каховського водосховища. І в суспільстві, і у фаховому середовищі чимдалі популярніша думка просто відмовитись відбудовувати цей об’єкт. Тому плани розвитку одразу спирають на інші рішення. Високотехнологічні.

Зараз Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства разом із Державним агентством з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм представилидовгостроковий план розвитку іригаційного комплексу до 2050 року. Суть: високотехнологічні і суперекономні до води інновації плюс відбудова зруйнованого плюс точкова фінансова підтримка.

Задача в плані іригації – збільшити площу ефективного зрошення до 750 тисяч гектарів, тобто більше ніж у п’ять разів (сьогодні це лише близько 130000 га – десь 13% контрольованих Україною сільськогосподарських угідь). Лише за шість місяців цього року за понад $2 млн грантових коштів вдалося відновити зрошення 1,5 тисячі гектарів землі. В планах Мінекономіки за грантових $18 млн повернути полив (але вже значною мірою економний високотехнологічний) понад 20 тисяч гектарів.

Паралельно держава запускає програми підтримки фермерів. Вже зараз сільгоспвиробники можуть отримати відшкодування до 50% витрат (але не більше 26,5 тис. грн за 1 гектар) на роботи з будівництва чи реконструкції меліоративних систем (очищення каналів, створення локальних систем зрошення тощо). Організаціям водокористувачів держава повертає половину витрат на реконструкцію водонасосних станцій. І вже готуються додаткові субсидії та гранти, що спонукатимуть аграріїв долучатися до відродження потенціалу землі.

Якщо ще й паралельно буде запущено підтримку і розвиток переробної галузі – щоб ми заробляли не на зерні для Африки, а хоча би на борошні, а краще на готових мучних півфабрикатах, хлібних снеках для Європи... А також на готовій і розфасованій олії, консервах, вареннях, соках тощо. То статус аграрної держави для України буде не зневажливим діагнозом, а вигодою.

Бо кліматичні зміни, міграційна ситуація, зростання вартості продуктів роблять як мінімум Європу, а то й цілий світ залежними від постачання якісної сільгосппродукції. А отже, це робить їх напряму зацікавленими в мирній, вільній, розмінованій і відбудованій Україні.

Маємо розумно використовувати всі доступні нам важелі впливу на союзників. І аграрні теж. Бо щоб нам допомогли – маємо для початку самі собі допомогти. Так всюди – хоч з далекобійними дронами, хоч з помідорами й хлібом.

Джерело: https://t.me/allgolobutsky/33037

Новости портала «Весь Харьков»