«Головне – не поспішати й думати»: водій на псевдо «Мурчик», без якого не рушить підрозділ

Владислав родом із Харківщини. У цивільному житті він ремонтував автомобілі, працював водієм. Сьогодні він прикордонник із позивним «Мурчик». Позивний отримав за характер: каже, що м’який. Але за цією м’якістю – залізний спокій людини, яка вчасно підвозить боєкомплект на «нуль» та знає кожен гвинтик у військовій техніці.

«Виконували завдання – підвіз особового складу, підвіз БК. Хлопці всі кажуть: молодець, справляєшся зі своїми обов’язками. Все підвозиш вчасно, рятуєш», - каже прикордонник.

Чоловік підписав контракт із Державною прикордонною службою ще у 2021 році. З початком повномасштабної війни його цивільний досвід став критично важливим. Від того, чи доїде його вантажівка, чи позашляховик до позицій, залежить, чи матимуть побратими патрони та їжу.

«Я відчуваю, що я тут потрібен – тут, зараз і до самої перемоги», - каже Мурчик.

За плечима – Харківський, Сумський, Донецький напрямки, тепер знову Харківщина. Війна навчила іншого бачення дороги: слухати, дивитися наперед, миттєво ухвалювати рішення.

«Це війна технологій. Коли щось несподівано з’являється – треба або дати газу, або тікати в посадку. Були такі випадки», - ділиться прикордонник.

Владислав переконаний: на війні немає «зайвих» знань. Його вміння крутити гайки стало критично важливим, адже техніка на фронті зношується миттєво.

«Вибір є завжди. Я вважаю, що краще прийти самому і не чекати поки за тобою прийдуть. Якщо кожен потихеньку прийде на своє місце, то, може, війна закінчиться швидше», - підсумовує воїн.

Він не шукає себе в чомусь іншому – робить те, що вміє найкраще, і знає: зараз це потрібно.

Про що мріє та хто на нього чекає вдома – дивіться наше відео.